Преподобний Ісаакій († 1090), в миру Чернь, до чернецтва був багатим купцем у місті Торопце, Псковської землі. Роздавши весь маєток убогим, прийшов у Київ і прийняв постриг від преподобного Антонія. Проводив найсуворіше життя в затворі, харчуючись просфорами, і то через день. Після семирічного затвора зазнав тяжких спокус від диявола. Прийнявши духу злоби за Христа, він поклонився йому, після чого...
Преподобний Прохор Печерський родом був із Смоленська і прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі від ігумена Іоанна (1089 - 1103). Був він великим подвижник та суворим у стриманості, замість хліба вживали лободу, за що отримав прізвисько "лебедніка". При цьому ніхто і ніколи не бачив його сумним. 
Рік народження св. Інокентія (в миру Іоанна Кульчицького) невідомий. Біографи припускають, що це був 1680 або 1682 рік, на Чернігівщині, у старовинній українській фамілії. Освіту здобув у Києво-Братській колегії, перейменованій у 1701 році на академію. На той час це був найкращий освітній заклад не тільки на Україні, але й в Росії. Навчався Іоанн Кульчицький в колегії тоді, коли її очолювали найкращі професори – Степан Яворський, Феофан Прокопович і ректор Іосаф Кроковський. В академії Іоанн Кульчицький більшу увагу приділяв гуманітарним наукам, передбачаючи, очевидно, що вони допоможуть йому в майбутній діяльності. У 1707 році Іоанн закінчив академію і прийняв у Києво-Печерській Лаврі чернечий постриг з ім’ям Інокентій. Там же його висвятили в сан пресвітера.
Святий благовірний князь Георгій (Юрій) був сином великого князя Всеволода, на прізвище Велике Гніздо. Народився у 1189 році. На Володимирський великокняжий престол вступив у 1212 році. Відрізнявся військовою доблестю і благочестям. У 1237 році на Українську землю посунула орда Батия. СвятийГеоргій був змушений залишити стольний град на піклування своїх синів, а сам пішов на північ, щоб з'єднатися з іншими князями.
Святий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії - Фрігії, неподалік від міста Апамеї в селищі Кампсада.
З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки й спустошували поля.
Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана (238-244).
Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати - віри в Ісус Христа, благодаттю Якого він зціляв їх.
День пам'яті святого мученика Трифона - 14 лютого (за новим стилем).
Преподобний Єфрем Печерський, єпископ Переяславський, до свого постригу у чернецтво був скарбником і завідував господарством при дворі великого князя київського Ізяслава (Димитрія) Ярославича (1054 - 1068). Вважаючи тягарем галасливе і метушливе життя і бажаючи прийняти чернецтво, він отримав благословення святого Антонія Печерського і був пострижений ігуменом Никоном. Розгніваний князь зажадав, щоб Єфрем повернувся додому, погрожуючи йому ув'язненням до в'язниці і знищенням монастирських печер.
Пам'ять 10 лютого та 11 жовтня і в 2-у Неділю Великого посту.
Петро і Февронія Муромські - подружжя, святі, найяскравіші особи Святої Русі, своїм життям відобразили її духовні цінності і ідеали.
Історія життя цих святих чудотворців багато століть існувала в переказах Муромської землі, де вони жили і де зберігаються їх чесні мощі.
Записав оповідання про благовірних Петра і Февронію в XVI ст. талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, Єрмолай Єразм. Зберігши в житії фольклорні риси, він створив дивну поетичну повість про мудрість і любов.
8 липня Православна Церква згадує святих – Петра і Февронію. У історії Церкви не так багато святих, які прославилися виключно любов'ю і вірністю один до одного. Цей день багато хто називає православним день Закоханих, бо Петро і Февронія – заступники щасливого шлюбу. І хоча цей день не відомий і не перетворений на комерційний проект, як 14 лютого, все ж ті, хто шукає небесного заступництва своїй любові, можуть сміливо сьогодні звертатися в молитвах до Петра і Февронії. Згідно церковному переданню, Петро був молодшим братом Павла, що княжив в Муроме, і одружувався на Февронії тому, що загадкова дочка бджоляра зцілила його від прокази. Це відбувалося в кінці XII століття. Одруження князя на молодій селянці викликало багато шуму і засудження серед городян. Але Февронія, мудра немов Василина Прекрасна, відмінно знала, що головне для неї – володіти серцем свого чоловіка. Дуже скоро юна Февронія стала княгинею, і вони «почали жити благочестиво, ні в чому не переступаючи Божі заповіді».
