Щоб підтримати віру в учениках Своїх,коли вони побачать, як Він страждає, Ісус Христос показав їм Свою Божественну славу.
Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв трьох учеників: Петра, Якова та Іоана і з ними піднявся на високу гору помолитися (За давнім церковним переданням, це була прекрасна гора Фавор, вкрита багатою рослинністю від підніжжя до вершини).
Славне Преображення Господа нашого Ісуса Христа православною Церквою святкується 19 серпня (новий стиль).

У місті Ярославлі міщанка Олександра Добичкіна 17 років жорстоко страждала душевною та фізичною хворобою. У 1823 році їй було видіння у сні: церква з іконою Богоматері. І вона вирішила відшукати в Ярославлі бачені храм і ікону. Цим храмом виявився храм на честь Знайдення чесних древ Хреста Господнього, який перебував під дзвіницею архієрейського дому. Увійшовши до церкви, хвора Олександра побачила написане на стіні зображення Київо-Печерської Богоматері...
Святкування - 27 травня

Пияцтво завжди було лютим бичем нашої країни. «Веселіє на Русі єсть пити», – зазначав літописець. На Московській же Русі цей порок особливо вкорінився.
18 травня Православна Церква прославляє ікону Божої Матері "Невипивана Чаша".

Божа Матір, зображена на іконі «Нев’янучий Цвіт», тримає Свого Сина на правій руці, а в лівій руці у Неї квітка лілії. Ця квітка символічно знаменує нев'янучий колір дівства і непорочності Пречистої Діви, до Якої так і звертається Свята Церква: "Ти єси Корінь дівування і Нев'янучий Колір чистоти". Перші списки з цієї ікони належать до дуже давніх часів. Від них звершувалося багато чудес.
Оригінал ікони «Нев’янучий Цвіт» (XVI століття) знаходиться у північній Греції — в монастирі Преображення, який розташований на висоті 615 метрів над рівнем моря. Образ написаний на стіні. Як розповідають паломники, він має надзвичайно притягуючу силу. Один із його списків є в Україні.
16 квітня Православна Церква прославляє ікону Божої Матері «Нев’янучий цвіт».

16 квітня- день святкування однієї із найбільш улюблених та шанованих ікон Пресвятої Богородиці- «Невянучий цвіт».
Про чудотворну ікону не так багато відомостей. Свою історію вона починає з Афона, її появу на святій горі відносять до 16-17 століття. На іконі Пресвята Богородиця на одній руці тримає Ісуса Христа, а в другій-білу квітку, яка символізує нев’янучий цвіт дівоцтва і непорочності. Здавна в церковних писаннях зустрічається порівняння Пресвятої Богородиці з «нев’янучою, пахучою квіткою».
Ще в давні часи на схилах Афона росли безсмертники, які вважалися символом чистоти; афонські монахи на згадку про непорочну чистоту Пресвятої Богородиці назвали цю квітку Богородичною і використовували її в іконографії.

Гармізій пише: «Наблизившись до гробу і знаходячись в півтора сотні кроків від нього, ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі варту біля гроьбу: двоє людей сиділо, інші лежали на землі. Було дуже тихо, ми йшли поволі, нас обігнала варта, що йшла до гробу, замінити ту, яка знаходилася там. Раптом стало дуже світло. (...) Ми не могли зрозуміти, звідки це світло. Вдалині побачили, що він виходить від рухомої сяючої хмари. Воно спустилося до гробу, і над землею показалася людина, ніби вся складена зі світла. Потім пролунав удар грому, але не на небі, а на землі. Перелякана варта скочила і тут же впала на землю. І в цей час до гробу праворуч від нас по стежині йшла жінка, вона раптом закричала: «Відкрилося! Відкрилося!» - і в цей час нам стало видно, що дійсно величезний камінь, привалений до входу в печеру, ніби сам собою відкотився і відкрив вхід в печеру гробу. Ми дуже злякалися. Потім, якийсь час по тому, світло над гробом зникло і все стало таким, як звичайно. Коли після цього всього ми наблизилися до гробу, виявилось, що там вже немає тіла похороненої в ньому людини».

З ім'ям Маферканта пов'язаний один анекдотичний епізод, що мав місце в нашій антирелігійній літературі. Маферкант був одним з членів Синедріону і брав участь в страті Ісуса Христа. У Синедріоне він був скарбником, і саме з його рук Юда отримав гроші за зраду. Але коли після воскресіння Христа серед юдеїв піднялася тривога, Маферкант був першим з членів Синедріону, хто прибув на місце подій для розслідування. І він переконався, що воскресіння дійсно відбулося. Маферкант переконався в цьому ще і тому, що незадовго до воскресіння Ісуса Христа він був на місці цієї події і не встиг ще відійти далеко. Маферкант прибув сюди для оплати варті, яка стояла біля гробу, оскільки вона була наймана і одержувала оплату після роботи. Будучи біля самого гробу, Маферкант бачив, що могила Христа надійно охраняється. Але не встиг він відійти далеко, як був зупинений великим ударом грому і, повернувшись, ще побачив зникаюче сяйво над гробом. Він зараз же повернувся. Все це описано ним в творі «Про правителів Палестини», яке належить до цінних і правдивих джерел з історії Палестини.

Сирієць Ейшу, відомий лікар, був близький до Пилата і лікував його, був видним медиком того часу, натуралістом, користувався популярністю на Сході і в Римі. Він після себе залишив твори, які становлять цілу епоху в науці. Недаремно історики й учені світу, зокрема американський учений Кингеріст, вважають, що Ейшу може як лікар стати в одному ряді з Гіппократом, Цельсом, Галеном, а як анатом - поряд з Леонардо да Вінчі і Везалієм. Тільки маловідома мова перешкодила визнанню його за життя.
За дорученням Пилата він у суботу двічі оглядав гріб і хотів зі своїми помічниками, теж медиками, провести ніч біля гробу. Всі вони цікавилися явищем Христа з погляду природодослідників, тому все зв'язане з Ним їх живо цікавило, вони вивчали явища, що відбувалися в природі.

Коли святі апостоли Петро і Іван Богослов проповідували про Господа Ісуса Христа в місті Лідді (згодом Діосполе), недалеко від Єрусалиму, там був споруджений для новонавернених християн храм в ім'я Пресвятої Богородиці. Прийшовши до Єрусалиму, апостоли благали Матір Божу відвідати і Своєю присутністю освятити і благословити храм. Пречиста Діва сказала: "Ідіть з миром, там і Я з вами буду". Прийшовши в храм , вони побачили на одному з опорних стовпів чудової краси нерукотворний образ Пресвятої Богородиці. Потім і Сама Матір Божа відвідала Ліддський храм і дарувала образу Своєму особливу благодать і силу.
Святкування - 25 березня (нов.ст.)