Богослужіння цього дня має ту особливість,що на всенічній, після великого славослів'я, при співанні трисвятої пісні "Святий Боже...", настоятель бере з престолу св. хрест, покладає його на голову і виходить зі світильниками, які несуть попереду, з вівтаря північними дверима до врат Царських і звідти, після виголосу: "Премудрість, станьмо побожно!" виносить хрест на середину храму і тут покладає його на аналой, прикрашений квітами.
Святкування - 27 вересня (за нов. стилем).

Свято Святої Тройці називається П'ятдесятницею тому,що зішестя Св. Духа на апостолів відбулося на п'ятдесятий день після Воскресіння Христового. Свято християнської П'ятдесятниці містить у собі подвійне торжество: і на славу Пресвятої Тройці, і на славу Пресвятого Духа, який видимо зійшов на апостолів і уклав новий вічний завіт Бога з людьми.

Слово "Пасха" означає в перекладі з єврейської "пройшов мимо, визволення". Євреї, святкуючи старозавітну Пасху, згадували про визволення предків своїх від рабства єгипетського. Християни ж, святкуючи Пасху новозавітну, радіють визволенню через Христа усього людства від рабства диявола і даруванню нам життя та вічного блаженства. За важливістю благодіянь, одержаних нами через Воскресіння Христове, Пасха є свято свят і торжество з торжеств, тому й богослужіння цього свята відрізняється від інших величністю та незвичайною урочистістю.

Богослужіння Великої суботи присвячено спомину про перебування Ісуса Христа "у гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний", і, нарешті, про воскресіння Спасителя з гробу.

Служба Великої п'ятниці присвячена спомину про хресні страждання Спасителя, Його смерть і погребіння.

Служба Великого четверга присвячена споминам про омовіння Ісусом Христом ніг ученикам, Тайну вечерю, молитву Ісуса Христа в саду Гефсиманському і зраду Його Іудою.

На землі після створення світу Бог освятив для богослужінь сьомий день (Див.: Бут. 2, 3). Потім законом, даним Мойсеєві на Синаї, це служіння поширив на всі дні, повелівши щоденно освячувати ранок і вечір принесенням жертви Богу (Див.: Чис. 28).

Ікона Божої Матері Одигитрія Львівська є однією із найдавніших святинь та найзагадковіших пам’яток української церковної культури. Символічно, що, даруючи милість та материнську опіку місту Львову, Пресвята Богородиця-Одигитрія впродовж усієї історії благословляла Своєю благодатною присутністю всіх християн міста Львова – православних, оскільки її написав іконописець для одного із православних храмів Львова; католицьких, бо саме з часу освячення в латинському кафедральному соборі маємо першу задокументовану її дату; вірменських, оскільки продовж тривалого часу вірменські архієпископи зберігали святиню. Важливим є те, що й сьогодні до святого образу молитовно звертаються християни, а ікона Пресвятої Богородиці із музейної каплиці Львівської національної галереї мистецтв дарує зцілення тим, хто до неї приходить.
Священний Синод встановив день особливого шанування Львівської ікони Богородиці «Одигитрія» із внесенням до Православного церковного календаря. Святкування звершувати як перехідне – у перший недільний день після дня пам’яті святого великомученика Юрія Переможця (23 квітня ст.ст. – 6 травня н.ст.), небесного покровителя м. Львова.

В українських князів, починаючи з рівноапостольного князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів-охоронців.
Храм на честь великомученика Георгія знаходився перед воратами собору Святої Софії, на його будівництво князь Ярослав витратив великі кошти; у спорудженні храму брала участь велика кількість будівельників. 9 грудня (за новим стилем) храм був освячений святителем Іларіоном, митрополитом Київським, і встановлено щорічне святкування на честь цієї події.
Пам'ять - 9 грудня

Коли Діві Марії виповнилося три роки, Її благочестиві батьки приготувалися виконати свою обітницю. Вони скликали родичів, запросили ровесниць своєї дочки, одягли Її в найкращий одяг і в супроводі народу, співаючи релігійні пісні, повели Її в храм єрусалимський для посвячення Богу. Її подруги-ровесниці, як і Сама Марія, йшли із запаленими свічками у руках. Назустріч їм з піснеспівами виходили з храму священики на чолі із первосвящеником.
Введення в Храм Пресвятої Діви Марії святкується 4 грудня за новим стилем.

Празники в честь Пресв. Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце по празниках Господніх. Найбільші Богородичні празники, як Різдво й Успіння, говорять нам або про перші хвилини Її існування на землі, або про Її відхід до вічності. Одинокий празник, що його темою є дитячі і юні літа Пречистої Діви, це празник Введення в храм, що його святкуємо 4 грудня.