Вклонившись св. дарам востаннє, як Самому Господу Ісусу Христу, віруючі дякують Господу за причастя св. Таїн. Хор співає подячну пісню: "Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися святих Твоїх Божественних, Безсмертних і Животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй святині, ввесь день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя". Після цього диякон виголошує коротку єктенію: "Станьмо побожно, прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі Страшні Христові Тайни, подякуймо Господеві".

Потім іде причастя священнослужителів у вівтарі. Священик роздробляє святий агнець на чотири частки, причащається сам і подає св. Таїни дияконові. Частки для причастя мирян, після причастя священнослужителів, опускаються в чашу. Під час причащання священнослужителів співається стих, який називається "причасним", а потім співається який-небудь піснеспів або читаються молитви перед причастям. Відчиняються Царські врата для причащання віруючих мирян, і диякон, маючи в руках св. чашу, виголошує: "Зі страхом Божим і вірою приступіть". Відкриття Царських врат у цей час нагадує відкриття гробу Спасителя, а винесення св. дарів – явлення Ісуса Христа після воскресіння. Схиляючись перед св. чашею, як перед Самим воскреслим Спасителем, хор від лиця віруючих співає: "Благословен, Хто йде в ім'я Господнє. Бог Господь і з'явився нам". Причасники-миряни, зі страхом Божим і вірою приступаючи до св. чаші, попередньо поклонившись, повторюють упівголоса за священиком молитву перед причастям: "Вірую, Господи, і визнаю...", в якій визнають свою віру в Ісуса Христа як Сина Божого, Спасителя грішних, віру в Таїнство причастя, в якому у вигляді хліба і вина приймають істинне тіло та істинну кров Христову, як запоруку вічного життя й таємного спілкування з Ним, і просять Його сподобити їх неосудно причаститися св. Таїн на відпущення гріхів, обіцяючи не тільки не зраджувати Христа, не бути Іудою-зрадником, але й у життєвих стражданнях, подібно до благорозумного розбійника, твердо і сміливо визнавати свою віру.

Причастя починається благальною єктенією "Всіх святих пом'янувши, ще й ще у мирі Господеві помолимось", тобто, пом'янувши всіх святих, знову і знову помолімось Господу "за принесені й освячені чесні дари", щоб Чоловіколюбець Бог наш, прийнявши їх у святий пренебесний і духовний (мисленний) Свій жертовник, як духовні пахощі, як приємну Йому жертву, послав нам Божественну благодать і дар Св. Духа. Далі йдуть звичайні прохання благальної єктенії, яка закінчується виголосом священика: "І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти". Співається молитва Господня: "Отче наш..." Добре роблять священики, коли всіх присутніх запрошують співати цю молитву. Далі йдуть подання мира і схилення голів, під час якого священик молить Господа освятити віруючих і сподобити їх неосудно причаститися св. Таїн. У цей час диякон, стоячи на амвоні, хрестоподібно оперізується орарем для того, щоб, по-перше, безперешкодно служити священикові під час причастя, і, по-друге, виразити своє благоговіння перед св. дарами, в наслідування серафимам, які, оточуючи Престіл Божий, закривали лиця свої крилами (Див.: Іс. 6, 2–3).

Здійснення св. Таїнства причастя становить найголовнішу частину літургії. Воно починається словами священика: "Дякуємо Господеві!" Віруючі висловлюють свою подяку Господу за Його милості поклонінням Йому, а хор співає: "Достойно і праведно є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній".

Після великого входу йде приготування віруючих до достойної присутності при освяченні приготованих дарів. Воно починається благальною єктенією: "Доповнімо молитву нашу Господеві" за "принесені чесні дари", щоб вони були угодні Господу, про що в той же час таємно молиться священик, і щоб Господь освятив їх Своєю благодаттю. Далі ми просимо у Господа допомогти провести весь день у досконалості, тобто свято, мирно і без гріха, послати нам ангела-охоронителя, який настановляє на путь істини і добра й охороняє нас від усякого зла; просимо простити і забути наші випадкові гріхи, що часто повторюються; дарувати нам усе добре і корисне для душі (а не те, що усолоджує наші згубні пристрасті і чого ми часто жадаємо), і щоб усі люди жили і трудились у мирі між собою (а не у ворожнечі і боротьбі), і щоб ми провели останок життя свого у мирі з ближніми і зі своїм сумлінням і в покаянні за звершені гріхи сподобилися християнської кончини, тобто сповідавшись і прийнявши св. таїни Христові.

Після запрошення оголошеним вийти з храму виголошуються дві короткі єктенії та співається херувимська пісня: "Ми, що херувимів тайно уявляємо і Животворчій Тройці Трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування. Щоб підняти Царя всіх, Якого в славі невидимо проводять ангельські чини. Алилуя" (тричі).

Так називається третя частина літургії тому, що на ній можуть бути присутніми тільки вірні, тобто хрещені. Її можна поділити на такі частини: 1) перенесення чесних дарів з жертовника на престіл; 2) приготування віруючих до освячення дарів; 3) освячення (переосутнення) дарів; 4) приготування віруючих до причастя; 5) причастя і 6) подяка за причастя і відпуст.

Друга частина літургії називається літургією "оголошених" тому, що при її звершенні можуть бути присутніми й оголошені, тобто ті, хто готується до прийняття св. хрещення, а також ті, хто розкаюється, хто відлучений за тяжкі гріхи від св. причастя.

Приготувавшись, за церковним уставом, до звершення літургії, священик і диякон читають перед зачиненими Царськими вратами так звані "вхідні" молитви й у вівтарі облачаються у священні ризи. Потім, підійшовши до жертовника, священик благословляє початок проскомидії, бере першу (агнецеву) проскуру і копієм робить на ній тричі зображення хреста, промовляючи: "На спомин Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа". Це означає: проскомидія проводиться згідно із заповіддю Ісуса Христа.

"Проскомидія" – слово грецьке і означає принесення. Так називається перша частина літургії від звичаю давніх християн приносити хліб, вино і все необхідне для звершення літургії; тому і сам хліб, споживаний на ній, називається проскурою, тобто приношенням. Хліб (прocкура) повинен бути квасним, чистим і пшеничним. Сам Господь Ісус Христос для звершення Таїнства св. причастя взяв квасний, а не прісний хліб. Проскура повинна бути круглою і складатися з двох частин за образом двох природ Ісуса Христа – Божественної і людської; на верхній частині є печатка із зображенням хреста і по кутах – початкові літери імені Христа Спасителя: ІС. ХР. та грецьке слово: НІ-КА; тобто Ісус Христос – Переможець.

Літургія – найважливіше богослужіння,під час якого здійснюється святе Таїнство причастя (св. євхаристія), встановлене Господом нашим Ісусом Христом у четвер увечері, напередодні хресних Його страждань. Умивши ноги Своїм апостолам, щоб показати їм приклад смирення, Господь воздав хвалу Богу Отцю, взяв хліб, благословив його, переломив і дав апостолам, промовляючи: "Прийміть, споживайте: це є тіло Моє, що за вас ламається"; потім Він узяв чашу з виноградним вином, також благословив її і подав апостолам, промовляючи: "Пийте з неї всі: це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів"; причастивши їх, Господь дав заповідь завжди чинити це таїнство: "Це чиніть на спомин про Мене" (Див.: Мф 26, 26–28; Лк 22, 19; 1 Кор. 11, 24).

Друга частина всенічного бдіння – рання– нагадує нам часи новозавітні: явлення Господа нашого Ісуса Христа у світ, для нашого спасіння, і Його славне Воскресіння. Початок ранньої прямо вказує нам на Різдво Христове. Вона починається славослів'ям ангелів, які з'явилися вифлеємським пастухам: "Слава у вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління".