Духовним отцем, чи духівником, віруюча людина називає священика (ченця чи одруженого), до якого вона регулярно і постійно приходить на сповідь чи за духовними порадами.Як хворому краще лікуватися у одного лікаря, який добре знає його організм і хвороби, так і зцілення духу піде успішніше, якщо людина буде звертатися до постійного духівника. Стосунки з ним повинні будуватися на щирості, розумінні й довірі.
Існує декілька правил у стосунках між християнином і його духівником:
1) християнин не зробить ніякого важливого кроку, не отримавши благословення духівника, чи, в крайньому разі, не порадившись з ним;
2) християнин користується вказівками духівника стосовно молитовного правила, частоти причастя, постів і справ служіння людям;
3) християнин узгоджує своє життя з моральними нормами і вимогами Церкви за вказівками духівника;
4) у випадку розходження зі своїм духівником і коли є намір перейти до іншого, він повинен повідомити його, пояснити причину й отримати благословення.
Хто вірить, що через духівника йому відкривається воля Божа, дається за вірою його.
