Тернопільський став - перлина міста
ЧИТАЙ ПОЧАТОК ТУТ
Як постити?
4. Загальна літургійна повинність
Грецьке слово «літургія» відоме більшості православним у вузькому сенсі - як позначення Євхаристії. Тим часом, слово «літургія» має більш загальний сенс. Взято це слово з римської повинності для всіх вільних громадян. У Римі було безліч рабів і вільні громадяни не могли бути змушені виконувати «чорну працю». Але коли наступав період кризи, імператор видавав розпорядження про «літургії», тобто про загальну повинності на благо Риму. Стосувався цей указ саме вільних громадян. Відомі приписи про «літургії» (тобто загальної повинності) на будівництво мостів і каналів Риму. В Християнстві це слово стало означати загальну богослужбову «повинність» (звідси «літургіка» - назва наукової дисципліни, що вивчає правила громадського богослужіння). Піст не приватною справою людини, яка постить (як вчать багато сучасних «ліберальні християни», мовляв, «хочу» - пощу, а «не хочу» - і не пощу). Пост є обов'язковим для кожного члена Церкви. І звільнитися від цієї повинності людина може бути не через своє бажання або небажання, а тільки лише з об'єктивних причин (хвороба, військова служба, вагітність). Ще точніше буде сказати, що постить не та чи інша людина, постить Сама Церква, і кожен її вірний син повинен брати участь в цьому покаянному служінні. В якості жертви ми приносимо данина часу, сил, плотських задоволень, матеріальних ресурсів, які повинні бути роздані на милостиню в ім'я любові Христової.
Той, хто зайде в період Великого Посту в православні храми, побачить, що останні прибрані в «скорботну ризу посту», та й самі богослужбові мелодії (розспіви) стають повільними, скорботними, низько тональними). Але ж богослужіння - НЕ театр, після виходу з якого можна, при бажанні, викинути з голови все, що там співалося і читалося. Богослужіння є свого роду «камертон» нашого життя, нашого побутового укладу. Ми в нашому особистому і сімейному житті повинні пронести цю «музику посту» до самого Великодня, тоді і Великодні піснеспіви матимуть особливе «звучання», яке недоступно тому, хто не постив.
У передмові до своєї книги про Хрещення прот. А. Шмеман назвав «релігійною шизофренією» розбіжність між «релігійним» життям (до якого людина долучається в храмі) і «особистим» (яке багато «ліберальних християн» вважають не пов'язану за порогом храму з релігією). Цей же дисонанс висміює Тертуліан: «Невже нам личить молитися про прощення гріхів в рожевій сукні..? Подай шпильки для прикраси волосся і порошок для чищення зубів... Нехай покладе на губи і щоки ту, що надає підроблений блиск, штучну фарбу. Крім того, пошукай приємних ванн, поселившись в садах, або біля моря. Збільш витрати; пошукай найкраще відгодовану птицю; відціджуй старе вино. А якщо хто тебе запитає, для кого ти це готуєш, скажи: "Я згрішив проти Бога і боюся на віки загинути. Тому нині знесилюю себе і журюся, і мучусь, щоб мені примиритися з Богом, Якого образив гріхом» (Тертуліан. Про покаяння, 11). Якщо людина дійсно відчуває себе грішником, який кається, то йому і на думку не прийде чепуритися, сміятися, базікати, вихвалятися... Василій Великий радить тим, хто постить носити «одяг простий, без прикрас, але чистий; волосся і нігті тримати в чистоті, а вид мати охайний». Християнин повинен повноцінно дихати «повітрям посту». При цьому траур християнського посту не повинен бути показним і штучним. Ми не повинні ходити сумними, але повинні бути серйозними і зосередженими.
5. Стояння на Голгофі
Піст у перших християн був пов'язаний з днями «хресними» - середою, п'ятницею і тижнем перед Великоднем... Ось чому не тільки в кінці, але і в самому початку Великого Посту, Церква закликає нас «думати про себе, що стоїмо на Голгофі». А значить до «трауру» про особисті гріхах приєднується ще і те почуття, яке виражене так: «Знаю, Господи, хто розіп'яв Тебе на Голгофі - я! Я своєю нестриманістю прибив Тебе до Хреста»...
ЧИТАЙ ПРОДОВЖЕННЯ ТУТ
Кандидат богослов'я архимандрит Феогност (Пушков)
