Історія цієї ікони почалася у ІХ столітті в невеликому поселенні поблизу міста Нікеї за часів царювання імператора-іконоборця Феофіла (829–842 рр.). Одна благочестива жінка, вдова, що жила разом із своїм сином, зберігала вдома заповітний образ Божої Матері. Сталося, що про її духовний скарб стало відомо. Часи іконоборства були позначені зневажливим ставленням до священних зображень. Навіть більше того, за зберігання і вшанування ікон людину могли піддати жорстоким покаранням. Образи угодників Божих відбирали у віруючих, забирали із храмів, показово знищували, демонструючи зневагу, плюндрування святині. Але якщо християнська душа бачачи милість Божу до себе через благословення від ікони, твердо вірила у те, що поклоняється не рукотворному образу, не витвору людських рук, а Бога шанує, то як можна було змусити благочестиву людину священне зображення віддати на ганьбу?

Знову милосердний Господь сподобив нас пройти період Великого посту й зустріти "цей день, що його створив Господь", день славного Його з мертвих Воскресіння! "Христос воскрес, смерть подолав і мертвих воскресив, люди, веселіться (канон Пасхи, 9-а пісня).

Христос воскрес із мертвих. Смерть переможена! Чому вона переможена? Тому що не може тримати у своїх обіймах Того, Хто переміг гріх. Бо смерть увійшла в нашу природу через гріх. Немає гріха – немає і смерті. Воскресіння Христове є перемогою над тілесною смертю, і це – остаточна перемога, бо вона завершує перемогу над духовною смертю. Апостол Павло надає Воскресінню Христовому неперевершене значення. Він каже: «Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших» (1 Кор. 15:17). І, дійсно, без Воскресіння Христового немає християнства. Сутність християнства полягає у Воскресінні Христовому. Хто не вірує у тілесне Воскресіння Христа, той не може навіть називатися християнином.

У День цей Великий Христос повстає із мертвих! У День цей Світлий Христос перемагає жало смерті, знищує засуви темного пекла і дарує свободу душам, що в ньому перебували. У День цей Урочистий Христос, піднявшись із гробу, являється людям, для яких Він народився, помер і, зрештою, воскрес із мертвих, щоб ми, визволившись від смерті, стали спадкоємцями вічного життя.
"Тому любить мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти Її. Ніхто не відбирає Її від Мене, але Я Сам відбираю Її" (Ін. 10: 17-18). Ці слова Христа Спасителя, як і багато інших у Святому Євангелії, засвідчують любов і жертву Його за нас. Вони обнадіюють нас ще в цьому земному житті, в якому ми покликані йти за Ним, як немеркнучим Світильником.

Коли настає свято Світлого Христового Воскресіння, душа віруючої людини немов обновляється у своїй істоті, а інколи черстве серце стає лагіднішим, приспане сумління наче прокидається від звуків переможної пасхальної пісні. Так ясно і добре стає на душі, що хочеться жити, всіх любити, міцно з надією вірити і молитися. Як же не радіти, як не звеселятися в день Святої Пасхи, якщо Воскресіння Христове є основою нашої віри? Як не втішатись, якщо серцем і душею відчуваємо, що віра наша є істинна, основа її - беззаперечна, що ми не будемо посоромлені у нашій надії? Чому не сяяти нам від щастя, коли Христос Воскрес? Воскресіння Христове являється торжеством не тільки віри й надії, а й правди в цілому. Своє Боже достоїнство Воскреслий Христос обґрунтовував перед нами на тому, що Він воскресне на третій день. Коли ж Христос Воскрес, то Його свідчення є істинним, а якщо ні - то обманеним, так як свідчили юдеї. Незважаючи на те, що зла є ще чимало на цьому світі, що воно для себе знаходить місце в теперішній час між нами і на нашій багатостраждальній землі, Христове Воскресіння засвідчує, що правда і добро ніколи не будуть переможені. Його воскресіння являється торжеством загальнолюдської ідеї безсмертя, властивої християнському вченню більше, ніж будь-якій іншій релігії.

Серед усіх християнських свят Воскресіння Христове відзначається особливою радістю і особливою урочистістю. Чому? Тому що Воскресіння Христове означає, що смерть у людській природі не перемагає. Воскресіння Христове стало запорукою вічного життя. У час смутку і скорботи, коли ми переживаємо смерть наших близьких, воскресіння Христове вселяє в наші серця велику надію. Воно ніби говорить нам: «Не плач! Ви ще побачитесь у вічному житті». Воскресіння заспокоює нас і дає нам бадьорість і силу перемагати скорботу. Воскресіння Христове єднає живих і мертвих в єдину сім’ю.

Щиро вітаємо Вас з величним святом Воскресіння Христового!
Пасха Христова - свято перемоги життя над смертю, перемоги Бога над дияволом і його ділами; свято, коли кожен православний християнин відчуває істинність своєї віри. Адже Христос воскрес і відкрив шлях на небеса кожному, хто щиро вірує у Нього і живе за Його заповідями. Це свято над святами і торжество над торжествами. Це сповнення прагнень кожної людини стати вільною від гріха та отримати єдність з нашим Небесним Отцем - Богом.
В сьогоднішній день щиро вітаємо Вас і бажаємо, щоб радість Воскресіння Христового завжди була у Вашому серці. Миру Вам, щирої любові християнської і, звичайно ж, благословення Божого у всіх Ваших добрих справах!

Найганебніший судовий процес

ЗДАЄТЬСЯ, в історії не було жодного судового процесу, який став би таким відомим. Чотири біблійні книги, Євангелія, детально описують, як арештували, судили і стратили Ісуса Христа. Чому нас мають цікавити ці події? На це є принаймні три причини. По-перше, Ісус наказав своїм послідовникам відзначати день його смерті, до якої призвів цей судовий процес. По-друге, варто перевірити, чи звинувачення проти Ісуса були правдиві. І по-третє, Ісусова добровільна смерть має важливе значення для нас і може вплинути на наше майбутнє (Луки 22:19; Івана 6:40).

Важливими днями є дні Святого і Великого посту. Серед них найважливішими є дні Страсного тижня, а серед днів цього тижня ще найбільшим є Велика Субота. Це день повної тиші і спокою. Христос, Який добровільно прийняв смерть на Хресті, без ознак життя, повивається у плащаницю і покладається до Нового гробу праведними Йосифом і Никодимом. У цьому гробі ще ніхто ніколи не був похований. Первосвященики і фарисеї знали, що Ісус Христос передбачав Своє воскресіння, але не вірячи цьому пророцтву і побоюючись того, щоб апостоли не викрали Тіла Ісуса Христа і не сказали народу: воскрес із мертвих, в суботу попросили в Пилата, щоб виставив сторожу біля гробу і запечатав гріб. Що і було зроблено.

У Велику П’ятницю Літургія не звершується заради того, що Церква прославляє і ублажає Хресні страждання Господа, Його смерть і погребіння. Чаша, про яку молився знемагаючий за людською природою Богочоловік, не минула Його. І Христос її п’є, випиває до дна - до залишення Богом, до смерті, до зішестя в пекло і погребіння. Його Пречиста Мати - Богородиця Марія залишається біля Хреста, біля Свого розп’ятого Сина, з проколотим серцем. Чаша найсолодшого пиття життя вічного на Вечері Господній, нині для Господа і Його Матері стає чашею смертної гіркоти. Щоб наповнити цю чашу Богочоловіку треба було бути розп’ятим. Щоб її зробити життєдайною, Йому треба було померти. Щоб провести людство від смерті до життя і від землі до неба, до Бога, треба було Христу Богочоловіку бути залишеному Богом. Щоб визволити Адама від пекла, Христу потрібно було зійти до безодні його падіння. Цей спомин Церква поєднує з вечірнім богослужінням з виносом на середину храму святої Плащаниці. Як правило таке богослужіння звершується о третій годині дня. В наших храмах близько першої години дня і пізніше. Під вечір був розп’ятий Христос на Голгофі, яка стала закінченням Його святого життя. Всього три з половиної роки Христос проповідував на землі, Своїми святими ногами освячував її. І тому закінчення Його земної проповіді і життя стало закінченням старого Адама і ранішньою зорею Адама нового. В Ньому, Христові, старий Адам знайшов нового Адама і нове життя.

Тропар, глас 4
Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

Величання
Архангельський глас співаємо Тобі, Чистая: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

Кондак, глас 8
Непереможній Воєводі — переможнії ми, звільнившися від бід, вдячні пісні підносимо Тобі, раби Твої, Богородице. Але Ти, що маєш державу непереможную, від всяких нас бід визволи, щоб до Тебе взивати: “Радуйся, Невісто Неневісная”.