У Велику П’ятницю Літургія не звершується заради того, що Церква прославляє і ублажає Хресні страждання Господа, Його смерть і погребіння. Чаша, про яку молився знемагаючий за людською природою Богочоловік, не минула Його. І Христос її п’є, випиває до дна - до залишення Богом, до смерті, до зішестя в пекло і погребіння. Його Пречиста Мати - Богородиця Марія залишається біля Хреста, біля Свого розп’ятого Сина, з проколотим серцем. Чаша найсолодшого пиття життя вічного на Вечері Господній, нині для Господа і Його Матері стає чашею смертної гіркоти. Щоб наповнити цю чашу Богочоловіку треба було бути розп’ятим. Щоб її зробити життєдайною, Йому треба було померти. Щоб провести людство від смерті до життя і від землі до неба, до Бога, треба було Христу Богочоловіку бути залишеному Богом. Щоб визволити Адама від пекла, Христу потрібно було зійти до безодні його падіння. Цей спомин Церква поєднує з вечірнім богослужінням з виносом на середину храму святої Плащаниці. Як правило таке богослужіння звершується о третій годині дня. В наших храмах близько першої години дня і пізніше. Під вечір був розп’ятий Христос на Голгофі, яка стала закінченням Його святого життя. Всього три з половиної роки Христос проповідував на землі, Своїми святими ногами освячував її. І тому закінчення Його земної проповіді і життя стало закінченням старого Адама і ранішньою зорею Адама нового. В Ньому, Христові, старий Адам знайшов нового Адама і нове життя.