Пияцтво - це демон, якого добровільно запрошують і задля насолод пригрівають в душі. Воно - мати зла, ворог доброчесности. Мужнього воно перетворює на боягуза, скромного робить розпусним, нищить праведність і відбирає розум. Як вода гасить вогонь, так і надмір вина притуплює розумові здібності.
Я вагався чи розпочинати розмову проти пияцтва, але не тому, що воно є незначним злом або варте замовчування, а тому, що викривальна проповідь може не принести жодної користі. Судіть самі: свідомість п'яного потьмарена, а той, хто до нього промовлятиме, говоритиме, неначе до глухого. Отож, до кого звертатися? Той, хто потребує напоумлення, не чує моїх слів, а розсудливий і тверезий не має потреби те слухати, бо він вільний від цієї пристрасти.

Молитва має два види: перший — славослов'я зі сми­ренням, а другий — прохання. Тому, молячись, не одразу розпочинай з прохання, бо тоді сам своєю волею даєш усім знати, що молишся Богові, змушений потребою. Тому, починаючи молитву, полиши себе самого, дружину, дітей, зем­лю, омини небо й залиш усіляке видиме й невидиме сотворіння й почни зі славослов'я Творця всього сущого: і коли прославлятимеш Його, не блукай розумом туди й сюди, не сплітай байок, як поганин, а вибирай слова зі Святих Писань і кажи: «Благословлю Тебе, Господи, довготерпеливого й незлобивого. Тому, Господи, Ти мовчиш і терпиш нас, аби ми прославили Тебе, що твориш спасіння роду нашого». Закінчивши ж славо­слів'я, що його ти за мірою своїх сил запозичив із писань, і заславши хвалу Богові, почни смиренномудро: «Не гід­ний я, Господи, говорити перед Тобою, бо дуже грішний, понад усіх грішників грішний я». Так молися зі страхом і смиренно. Коли ж здійсниш ці дві частини славослів'я і смирення, тоді вже проси, що маєш просити, тобто не багатства, не слави земної, не здоров'я тілесного, бо Він сам знає, що для кожного корисне, але, як звелено тобі, проси Царства Божого. Цар наш преславний і обурюється, коли хтось попросить у Нього чогось дріб'язкового, недостойного. Тому молитвою своєю не наведи на себе обурення, а проси для себе того, що достойне Царя Бога.

До Тебе, Господи, підношу ду­шу мою. Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною. Нехай не осо­ромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно. Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх. Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти – Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю. Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку. Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї. Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння. Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх. Всі путі Господні – милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його. Ради імені Твого, Гос­поди, прости провину мою, бо вона ве­лика. Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю. Сила Господня – тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм. Очі мої завжди до Господа, бо Він визво­лить із сіті ноги мої. Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений. Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене. Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прос­ти всі гріхи мої. Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене! Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе. Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе. Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.