Коли мені доводилось брати участь у вирішення сімейних конфліктів, майже завжди я ставав на сторону жінки (нехай простять мені чоловіки) з двох причин. По-перше, жінка – сосуд немічний (1 Пет. 3,7), як говорить апостол Петро. Які до неї можуть бути питання? Якщо ти вважаєш себе чоловіком і головою сім’ї, то як міг довести ситуацію до кризи? Який ти після цього господар? По-друге, наші чоловіки справді часто негідно і несправедливо поводяться зі своїми дружинами.

Один композитор, співак, після гастролей в Америці розповідав: “Ви не уявляєте, які там негарні жінки. Будь-яка з наших дівчат там могла би бути актрисою кіно, фотомоделлю. В нас найгарніші жінки, але ми цього абсолютно не цінуємо. Жінки в Росії дуже швидко старішають (на відміну від західних). Вони загнані роботою, побутом і важким життям». Цей чоловік розповів, що сам за молодих літ не жалів дружину, не розумів, наскільки важка жіноча доля: ведення господарства, виховання дітей…У них багато років не було пральної машини, і дружині доводилось прати руками. Але потім він зрозумів, що не жаліти дружину – значить наносити шкоду своєму сімейному щастю і самому собі, та почав всіляко намагатись допомогти їй, порадувати її.