— Вітаю! - привіталася Молода Людина, увійшовши всередину магазину, про який недавно прочитала в рекламі.
— Привіт! - привітно відповів їй вже немолодий Продавець.
— Скажіть, будь ласка, чи є у вас Романтика? Мені потрібно приблизно 2-3кг.
— Романтика? - Продавець здивувся. - Ні, такого товару у нас вже давно немає. Ви напевно про нас в Інтернеті прочитали, так?
— Так, - кивнула Молода Людина. - Але там було написано, що у вас повинна бути Романтика.
— Це тільки в online-магазині, - погодився Продавець. - У нас цей товар рідко мав попит. Зазвичай ті, кому вона потрібна, замовляють її по Інтернету, це і анонімно і по місту за нею йти не треба.

Ісуса Христа з перших днів земного життя оточували люди різні характером, переконаннями, зі своєрідним світоглядом,інтелектом і духовними можливостями сприймати правду навколишнього життя і вічну Правду. Ці люди потім слухали спасенне Євангеліє і по-різному сприймали вчення Богочоловіка. Розподілились вони в основному так: 1) ті, що прийняли Євангеліє, повірили в Самого Христа як Сина Божого,- стали Його учнями,апостолами й послідовниками; 2) ті,що відійшли від Христа, бо Його вчення звинувачувало їх у неправді, стали запеклими ворогами Месії, поспішали сховатись, щоб нечуване слово не порушило їх життєвих інтересів.

Якось одна моторна молодиця в літній кав’ярні голосно пояснювала співрозмовникові,чому не ходить до церкви та й не занадто дотримується заповідей. Казала, що, поки молода, хоче пожити у світі для себе, зробити кар’єру,побачити все, а от коли постаріє, то буде такою, як ті бабці, що ходять до церкви і моляться там годинами, а поки що недільне богослужіння займає в неї багато часу, а він їй потрібен для інших справ, які наразі важливіші.
Паламар, який саме проходив поблизу, взяв зі столу молодої жінки склянку із соком, яку вона собі замовила, і мовчки почав пити. Коли рідини залишилось трохи на денці, запропонував здивованій пані:
- Допийте це, будь ласка.
Та розсердилася:
- Що за безглузді жарти! Чому я маю допивати це після вас?
- А тому, що ви те саме пропонуєте Богові,- зітхнув мудрий паламар. – Поки молоді, сильні, здорові, ви хочете жити у своє задоволення, а решту часу, який вам уже й не надто потрібен, хочете віддати Богові. Боюся, пані, що Господь так, як і ви не допиватиме того, що залишилося.

Через тиждень,на восьмий день після Воскресіння Христового, ученики знову зібрались усі разом у домі, і Фома був з ними. Двері були замкнені, як і першого разу. Ісус Христос увійшов у дім, при зачинених дверях, став посеред учеників і сказав: "Мир вам!"

Коли апостоли розмовляли з Клеопою та Лукою,учениками Христовими, які повернулися з Еммауса, а двері дому, де вони знаходилися, були замкнені з остраху перед юдеями, раптом Сам Ісус Христос став посеред них і сказав: "Мир вам!" Вони схвилювались і перелякались, думаючи, що бачать духа.
Але Ісус Христос сказав їм: "Чого хвилюєтесь і чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене".

Надвечір того самого дня,коли Ісус Христос воскрес і явився Марії Магдалині, Марії Якововій і Петрові, двоє учеників Христових (з числа 70-ти), Клеопа і Лука, йшли з Єрусалима в поселення Еммаус, що знаходилося недалеко від Єрусалима.
По дорозі вони розмовляли між собою про всі події, які відбулися в останні дні у Єрусалимі, – про страждання і смерть Спасителя. Коли вони так розмірковували над усім, що сталося, Сам Ісус Христос наблизився до них і пішов поруч з ними. Та щось немов стримувало очі їхні, так що вони не впізнавали Його.

Професія — як жінка: не ти її вибираєш, а вона — тебе. Коли мене в дитинстві запитували «ким ти хочеш стати?», я збентежено мовчав і завжди заздрив одноліткам. Вони радісно рапортували про свою майбутню професію, а я — не міг. Думав, поки не вирішу, ким бути, залишуся ніким. Драма розгоралася. У школі всі мріяли стати льотчиками, а я висоти боявся. «Прибиратимеш сміття!» — лякали вчителі.

Коли минула субота,вночі,на третій день після своїхстраждань і смерті, Господь Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес із мертвих. Тіло Його людське преобразилося. Він вийшов з гробу, невидимий длясторожі, не відваливши каменя, не порушивши синедріонової печатки. Від цієї миті воїни, самі не знаючи того, охороняли порожній гріб.
Раптом стався великий землетрус; з небес зійшов ангел Гос-подній. Він, приступивши, відвалив камінь від гробу Господньогоі сів на ньому. На вигляд він був немов блискавка, і одяг мав білий наче сніг. Воїни, що були на варті біля гробу, тремтіли від страху, зробившись немов мертвими, а потім, отямившись від страху, розбіглись.

Того ж вечора,невдовзі після того, як все звершилося, до Пилата прийшла знана, багата людина Йосиф Аримафейський (з міста Аримафеї). Йосиф був учеником Ісуса Христа, але таємним – з остраху перед юдеями. Це була добра і справедлива людина, яка не брала участі в зібранні, в осудженні Спасителя. Він просив у Пилата дозволу зняти тіло Христове з хреста і поховати.

Страта через розіп'яття на хресті була найганебнішою,найболіснішою і найжорстокішою. На таку смерть у ті часи засуджували найневиправніших злочинців: розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Муки розіп'ятої людини неможливо описати. Крім нестерпного болю в усіх частинах тіла, розіп'ятого мучили страшна спрага і смертельні душевні страждання. Смерть була такою повільною, що багато хто вмирав на хресті лише через декілька днів. Навіть виконавці страти – зазвичай люди жорстокі – часто не могли спокійно дивитися на страждання розіп'ятих. Вони готували питво, яким намагались втамувати неймовірну спрагу, або ж робили суміш з різних речовин, що на якийсь час притуплювали свідомість і полегшували муки. Згідно з єврейським законом, розіп'ятий на дереві вважався проклятим. Начальники юдейські хотіли навіки зганьбити Ісуса Христа, засудивши Його на таку смерть.

8 липня 2010 р. у Покровському кафедральному соборі Львова о 9 годині ранку розпочалася заупокійна Божественна літургія, яку очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні 17 архієреїв Київського Патріархату, а також близько 400 священиків. Собор та площа перед ним були наповнені народом. Богослужіння у прямому ефірі транслювало Львівське телебачення.

7 липня 2010 року увечері Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова разом із митрополитом Рівненським і Острозьким Євсевієм, митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Бориспільським Димитрієм, духовенством відслужив парастос за упокій душі новопреставленого митрополита Андрія.