Притча Спасителя про таланти дуже повчальна, i всiм нам треба знати її й завжди пам'ятати про неї. У притчi говориться про рабiв i господаря, який, вiдходячи у далеку країну, доручив їм своє майно. Одному вiн дав п'ять талантiв, другому - два, третьому - один, кожному за його спроможнiстю (Мф. 25, 14-30).

Ситуація із збереженням пам’яток давнього церковного мистецтва у Галичині залишається надзвичайно складною. На жаль, кожного року, ми лише поповнюємо список безповоротно втрачених храмів, ікон та книг. Прикрими є не тільки неспроможність держави забезпечити належну охорону унікальних пам’яток, але й прагматизм духовних середовищ, спрямований швидше на те, щоб «позбутися» проблеми, а не розв’язати її в принципі. Полагодження питань права користування приміщеннями, купівлі земельних ділянок тощо все ж не повинні ставати на перешкоді здоровому глузду і не призводити до того, що освячення хреста під будівництво нового храму стає вироком для історичних будівель, які відображають складну і багатогранну історії української християнської культури.

В окремих випадках священнослужитель може не відразу відпустити гріхи людині, яка сповідається. Якщо гріхи постійно повторюються або є найбільш тяжкими, вони, за рішенням духовника, можуть бути пробачені тільки після виконання особливого послуху - єпитимії.

Ап. Павло пише: "Не схиляйтесь пiд чуже ярмо з невiрними, бо яке спiлкування праведностi з беззаконням? Що спiльного у свiтла з темрявою? Яка згода мiж Христом i Велiаром? Або яка спiвучасть вiрного з невiрним? Або яка сумiснiсть храму Божого з iдолами? Бо ви - храм Бога живого... Тому вийдiть iз середовища їхнього i вiдлучiться, - говорить Господь, - i не доторкайтесь до нечистого, i Я прийму вас. I буду вам Отцем, i ви будете Моїми синами i дочками, - говорить Господь Вседержитель. Отже, улюбленi, маючи такi обiтницi, очистьмо себе вiд усякої скверни плотi i духу, творячи святиню в страховi Божiм" (2 Кор. 6, 14 - 7, 1).