З дитинства, скільки себе пам'ятаю, мріяла про кар'єру незалежної бізнес-леді, жорсткою, упевненою в собі, нещадною до конкурентів. Адже і знала, чим такі закінчують: створивши свою фірму і збивши солідний капіталець, вони розчаровуються в житті, любові, дружбі, і вихід зі своєї самоти починають шукати як мінімум в алкоголі. Чому ці сумні картини майбутнього занепаду мене не зупиняли, не знаю. Мабуть, образи, почерпнуті з фільмів або реклам, виявилися настільки чіпкими, що звільнятися від них доводиться до цього дня — настільки глибоко в'їдалися вони в мою душу.

Жив колись хлопчисько із доволі складним характером. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив багато шкоди.
Одного дня батько вручив йому мішечок із гвіздками і сказав, аби він забивав один цвях у палісадник, що оточував подвір'я, стільки разів, скільки із кимсь сваритиметься.
У перший день хлопець забив 36 гвіздків. Із плином часу зрозумів, що легше було би контролювати вибухи гніву, аніж забивати цвяхи, і якось увечері, через кілька тижнів, сказав батькові, що упродовж цього дня ні з ким не посварився.