Я прийшов в Церкву дорослим, маючи сім'ю, роботу і важкий вантаж вчинків, які людині вже неможливо виправити. Не дивлячись на це, Господь був милостивий, і на той час моя кар'єра увінчалася керівною посадою у сфері маркетингу. Оскільки робота накладає відбиток на спосіб нашого мислення, я, займаючись щодня розвитком торгівельних марок своїх клієнтів і будівництвом своєї скромної організації, природно, проводив певні паралелі і в сприйнятті Церкви як якоїсь громадської організації.

Малий зарас вдома, їх відпустили до п'ятниці. В п'ятницю Юрочка приїде в лікарню на аналізи.
Останній блок відкапали успішно, відчував себе хлопчик чудово. Коли ми бачилися востаннє, Юрчик дуже діловито гриз морквину і абсолютно не хотів реагувати на фотоапарат. Всі наші спроби привернути увагу не увінчалися успіхом, хоча фото вийшли миле – спасибі Насті.

Сьогоднi в Євангелiї розповiдається про вигнання бiсiв iз двох бiснуватих людей, якi вийшли iз гробових печер Гергесинського краю. Вони були настiльки лютi, що нiхто не насмiлювався проходити тим шляхом, де вони знаходились.

Так хочеться бути дорослим... А як стати дорослим? Як бути дорослим? Так багато запитань, так мало правильних відповідей, зрозумілих у юності й молодості. Якщо мрієш про міцну дружбу і справжнє кохання, хочеш зрозуміти, що відбувається у твоєму житті, та як повинно це бути, – приходь! Щопонеділка збирається Православне молодіжне братство. Спілкування, співи, журналістика, театр-вертеп на Різдво, врешті, просто чаювання – було, є і буде. Хочемо слухати тебе і твоїх друзів, подорожувати і просто жити. Приходь, буде цікаво!
Зустрічі братсва відбуваються щовівторка в Львівській православній богословській академії (вул. Лисенка, 43) о 18:30.

У інституті раку немає холоксана (препарату для хімії). Буде не раніше вересня, а дітям він потрібний вже зараз. 20 липня Ання повинна розпочати чергову хіміотерапію, яку батьки повинні сплатити самі. Це приблизно 4000 грн. В сім'ї таких грошей немає, тому звертаємося до вас, дорогі відвідувачі сайту. Можливо ви зможете купити ліки або перерахувати гроші, щоб покрити хоч би частину витрат. Будемо вдячні за будь-яку допомогу.

Наш візантійсько-український обряд це прецінна спадщина і скарб Православної Церкви й нашого народу. Він відзначається сивою давниною, глибоким змістом, великою містикою і символікою та величавими богослужбовими церемоніями. Його творили найкращі сини Східної Церкви різних країн, часів і народів. Він освячений молитвами і кров'ю мучеників. Найкращим виявом і нерозлучною частиною нашого обряду є літургійний рік.
Новий церковний рік - 14 вересня (нов. ст.).

Церква не має звичаю святкувати день народження Святих Божих для землі. Їхній день народження для неба - день їхньої смерті. Винятком служать двоє найбільших святих для Церкви: Діва Марія і св. Іоан Христитель. Ми святкуємо не тільки небесне, а й їхнє земне народження. Одне з великих свят, що стоїть на початку церковного року є Різдво Пречистої Діви. Як це видно зі слів тропаря празника, то він особливо радісний і важливий. Він радісний, бо це день народин Божої Матері, Владичиці неба і землі.
Святкування - 21 вересня (новий стиль).

Св. Хрест це вічно живий символ безкінечної любові Божої до нас грішних, символ цілопальної Христової жертви, символ нашого відкуплення і спасіння, символ Христової перемоги над смертю і дияволом. Православна Церква так високо цінить почитання св. Хреста, що в його честь присвятила аж кілька свят у році. Найбільший празник у честь святого Господнього Хреста це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста.
Святкування - 27 вересня (за нов. стилем).

У нашої підопічної Лілі Крівошей – рецидив, не пройшло і року з тих пір, як Лілечка отримала основне лікування і підтримуючу хіміотерапію, як знову грім серед ясного неба. На черговому обстеженні лікарки констатували рецидив, в тому ж місці де була пухлина. У терміновому ладі Лілі була зроблена операція по видаленню пухлини, а саму дівчинку з мамою відправили на дообстеження до Києва. За результатами всіх проведених досліджень, були також виявлені два метастази в легенях.

Святий Пахомій хотів пізнати значення життя.
Якоїсь ночі Господь сповнив його бажання і послав йому сон.
Пахомій побачив світ у вигляді величезної темної, геть чорної печери. У ній людські істоти пересувалися навпомацки, штовхаючись, раня чись, спотикаючись, щораз більше розчаровані і пригнічені, оскільки ніяк не могли напіткати дороги, яка вела б до виходу.
Раптом якийсь чоловік (або жінка) запалив вогник. Був він зовсім маленький, але нема та кої темряви, якої не поборов би навіть малень кий вогник.