Про що б людина не говорила і як би не «проштовхувала» свою тему, його почують і оцінять лише тоді, коли він живе тим, про що йде мова, коли він весь «в темі». Саме тому я вимушений завчасно признатися, що ніколи не любив і, відповідно, будучи «не в темі», нічого не скажу про любов зі свого досвіду. Все, що я тут пишу, — лише роздуми.
Те, що я не любив, мені стало зрозуміло, коли, переступивши поріг храму, я почув про Того, Хто не міг не любити навіть тоді, коли Його розпинали на Хресті. Я не один такий. Ось вже дві тисячі років це повторюється з кожним з нас: Він не міг не любити, а я не можу полюбити. Іншими словами, мені дуже важко ступити на вузьку дорогу усвідомленої, розумної любові, де вчинку передує думка, а джерелом думки є любов.

Індійська йога відома на Заході вже багато десятиліть, а в Америці вона дала початок особливо багатьом культам, а також популярній формі фізичної терапії, цілі якої імовірно далекі від релігії. Майже двадцять років тому французький чернець-бенедиктинець написав про свій досвід перетворення йоги в "християнське" учення; наступні описи узяті з його книги. Індійська йога — учення, що рекомендує досить аскетичний, підлеглий дисципліні спосіб життя, — полягає в управлінні диханням і в певних фізичних позах, які приводять до стану розслаблення, сприяючого медитації, при якій зазвичай застосовується мантра, або священний вислів, який допомагає зосередитися. Суть йоги не в самій дисципліні, а в медитації, яка є її метою.