Незважаючи на остаточну перемогу християнства над язичництвом, язичники усе ж спробували ще раз виступити проти християн за імператора Юліана Відступника. Юліан був сином брата Костянтина Великого. Він, хоч і був спочатку вихований у християнстві, ставши імператором, почав поклонятися ідолам, оголосив себе язичником і сильно утискував християн. Почавши гоніння на християн, Юліан дозволив юдеям відбудувати старий єрусалимський храм і дав на це кошти. Але Господь захистив святу віру. За свідченням не тільки християнських, але й язичницьких авторів, землетрус і спалахи вогню, що виривалися з-під землі, примусили припинити затіяну Юліаном відбудову єрусалимського храму. Навіть те каміння, яке збереглося глибоко в землі від попереднього храму, було викинуто, так що, у повному розумінні, тут не залишилося каменя на камені.
Язичник Аміан Марцелін, сучасник імператора Юліана й шанувальник його, пише: "Страшні клуби полум'я часто вивергалися з-під землі, робили це місце неприступним, спалюючи неодноразово тих, хто там працював; таким чином, ця справа зупинена стихією, яка відганяла уперто робітників" (кн. 23, розд. 1).
Сучасник і співучень Юліана, св. Григорій Богослов, у слові проти Юліана говорить, що в цей час на небі стояв сяючий хрест й одяг глядачів був закарбований хрестами.
Багато сторонніх глядачів, як пишуть про це історики, збігалися поглянути на це видовище боротьби з таємничою вогняною стихією.
Ворог християнства змушений був сам зізнатись у своєму безсиллі, але не розкаявся у своїй злобі. У битві з персами ворожа стріла влучила в Юліана. Вмираючи, він з гіркотою вигукнув: "Ти переміг мене, Галилеянин!" (Так називав він Господа Ісуса Христа.)
Після смерті Юліана Відступника усі наступні імператори Римської імперії турбувалися про утвердження християнства в усіх підвладних їм землям.
Але з VII століття починаються нові страждання християн на сході. У 614 р. перський цар Хозрой заволодів Єрусалимом, віддав юдеям на розправу дев'яносто тисяч християн, патріарха Захарію з багатьма іншими християнами взяв у полон, спалив храм Воскресіння, розграбував коштовності храму і забрав у Персію Хрест Христів. Через 14 років, у 628 р., грецький імператор Іраклій переміг персів, повернув усіх полонених християн на чолі з патріархом Захарією, і св. Хрест був з честю повернений у Єрусалим.
Радіючи і дякуючи Богу, імператор Іраклій зажадав сам внести Хрест у Єрусалим. Але біля Голгофи невидима сила зупинила Хрест, і цар не мав сили його нести. Тоді патріарх Захарія вказав цареві, що Син Божий – Цар Небесний – ніс Хрест на Голгофу у смиренні та покірливості. Імператор смиренно послухався патріарха, зняв із себе царський одяг і босим вніс св. Хрест у храм на Голгофу, де патріарх знову воздвиг св. Хрест над народом.
Невдовзі після цієї великої події з'явився в Аравії так званий пророк Магомет. Страждаючи з дитинства на епілепсію (нервові напади) і галюцинації (примарні видіння), він сам увірував у своє покликання створити нову релігію й у віці 40 років виступив зі своєю проповіддю. У 632 р. зі своїми послідовниками він завоював Мекку (в Аравії, місце народження Магомета) й утвердив свою віру. Потім його послідовники силою зброї підкорили Єгипет, Сирію, Палестину і сам Єрусалим. Поступово магометанство (вчення Магомета) поширювалося все більше і більше, а Грецька імперія дедалі слабшала. Нарешті у середині XV століття (1454 р.), за імператора Костянтина Палеолога, турки завоювали і сам Царгород (Константинополь).
ЗАКОН БОЖИЙ
Язичник Аміан Марцелін, сучасник імператора Юліана й шанувальник його, пише: "Страшні клуби полум'я часто вивергалися з-під землі, робили це місце неприступним, спалюючи неодноразово тих, хто там працював; таким чином, ця справа зупинена стихією, яка відганяла уперто робітників" (кн. 23, розд. 1).
Сучасник і співучень Юліана, св. Григорій Богослов, у слові проти Юліана говорить, що в цей час на небі стояв сяючий хрест й одяг глядачів був закарбований хрестами.
Багато сторонніх глядачів, як пишуть про це історики, збігалися поглянути на це видовище боротьби з таємничою вогняною стихією.
Ворог християнства змушений був сам зізнатись у своєму безсиллі, але не розкаявся у своїй злобі. У битві з персами ворожа стріла влучила в Юліана. Вмираючи, він з гіркотою вигукнув: "Ти переміг мене, Галилеянин!" (Так називав він Господа Ісуса Христа.)
Після смерті Юліана Відступника усі наступні імператори Римської імперії турбувалися про утвердження християнства в усіх підвладних їм землям.
Але з VII століття починаються нові страждання християн на сході. У 614 р. перський цар Хозрой заволодів Єрусалимом, віддав юдеям на розправу дев'яносто тисяч християн, патріарха Захарію з багатьма іншими християнами взяв у полон, спалив храм Воскресіння, розграбував коштовності храму і забрав у Персію Хрест Христів. Через 14 років, у 628 р., грецький імператор Іраклій переміг персів, повернув усіх полонених християн на чолі з патріархом Захарією, і св. Хрест був з честю повернений у Єрусалим.
Радіючи і дякуючи Богу, імператор Іраклій зажадав сам внести Хрест у Єрусалим. Але біля Голгофи невидима сила зупинила Хрест, і цар не мав сили його нести. Тоді патріарх Захарія вказав цареві, що Син Божий – Цар Небесний – ніс Хрест на Голгофу у смиренні та покірливості. Імператор смиренно послухався патріарха, зняв із себе царський одяг і босим вніс св. Хрест у храм на Голгофу, де патріарх знову воздвиг св. Хрест над народом.
Невдовзі після цієї великої події з'явився в Аравії так званий пророк Магомет. Страждаючи з дитинства на епілепсію (нервові напади) і галюцинації (примарні видіння), він сам увірував у своє покликання створити нову релігію й у віці 40 років виступив зі своєю проповіддю. У 632 р. зі своїми послідовниками він завоював Мекку (в Аравії, місце народження Магомета) й утвердив свою віру. Потім його послідовники силою зброї підкорили Єгипет, Сирію, Палестину і сам Єрусалим. Поступово магометанство (вчення Магомета) поширювалося все більше і більше, а Грецька імперія дедалі слабшала. Нарешті у середині XV століття (1454 р.), за імператора Костянтина Палеолога, турки завоювали і сам Царгород (Константинополь).
ЗАКОН БОЖИЙ
