У наш час люди не впевнені у завтрашньому дні, незадоволені умовами життя, матеріальним становищем, багатьох турбує безробіттям. Низький економічний розвиток, несправедливий розподіл благ, проблема реалізації себе складає жорсткий, а часом жорстокий світ матеріальних відносин.
Бажання заробити якнайбільше грошей є пріоритетним для більшості громадян нашої держави. Для досягнення цього застосовують усілякі засоби. І найстрашніше, те коли таким засобом стає інша людина.
Явища корупції на різних ланках держави призводять до недоотримання коштів громадянами країни. Через розбалансоване законодавство чесний бізнес в Україні дається надзвичайно важко.
Перевага матеріального над духовним, егоцентризм осіли в основі мислення мешканців і в економічно розвинених країнах Європи. За словами відомого українського економіста Богдана Гаврилишина, абсолютна більшість власників підприємств Європи хизуються тим, що звільнили тисячі працівників, аби покращити економічну ситуацію у час кризи.
Біда не в грошах, а в залежності від них. Святе Письмо застерігає нас від любові до грошей та швидкого збагачення (1 Тимофія 6:10; Еклезіаст 5:10).
Закон збільшення потреб особливо яскраво виявляється у сфері економіки. Як кажуть у народі: «Чим більше маєш, тим більше хочеш». Саме власний інтерес, почасти, створює завісу гідним вчинкам, закриває двері жертовності у «серці» самої особи.
У Посланні до Євреїв 13:5 проголошується: «У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте». Євангеліст Матей 6:24 зазначає: «Ніхто не може двом панам служити… Не можете служити Богові – й мамоні». (Мамона - у деяких давніх народів, зокрема сірійців – бог багатства та наживи).
Усе починається з малого. Наприклад блеф, замовчування, якими так часто користуються в економічній діяльності, християнство не виправдовує. Напівбрехня – це теж брехня, і вона є гріхом!
Звичайно не потрібно впадати в крайності і відкидати важливість грошей, адже за допомогою них можна зробити багато хороших вчинків. У популярній бізнес-грі Кеш-флоу (Cash-Flow – з англ. грошовий потік) існує традиція гравців давати на доброчинність якнайбільше грошей. За словами бізнесменів вони слідують золотому правилу «Чим більше даєш, тим більше матимеш». Можна говорити про «добро з інтересом», але жест милосердя тут присутній.
Ісуса Христа з апостолами підтримували матеріально в основному багаті жінки. До того ж безгрошів’я не іде на користь моральним особам. Думка «Мені гроші не потрібні, вони псують людей» може бути нав’язана людьми, які не зацікавлені бачити інших заможними.
Аморальність у сфері економічних відносин приносить мінус і негатив усім. Фігуранти таких справ звикають до гріховних вчинків, тоді і з таких кайданів темряви вибратися уже дуже важко, до того ж жадоба збагатитися є вельми заразною.
Процес купівлі-продажу уже передбачає певну чесність та довіру. Навіть з практичної сторони аморальність у сфері економіки, підприємництва неминуче призводить до втрати прибутку і до економічної деградації.
Людина для інших часто стає засобом, а не метою. Причиною є криза моралі. Ідеологія «для себе» вказує на те, що ми не вміємо дарувати. Дар як добровільний, безкорисливий вчинок спрямований на добро іншого. Для розуміння цього потрібно усвідомити, що і нам подароване життя, а отже дано все у ньому. Цьому підтвердження слова Ісуса Христа «Даром прийняли, даром давайте» (Мт. 10:8).
Вносячи у повсякденне життя справи, які є щирими, безкорисливими, спрямованими для іншого, ми любов’ю долаємо гординю і егоїзм.
Пом’ятаймо, що каже Христос: «Дай кожному, хто тебе просить... Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. Дайте, то й вам дасться. Якою-бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк. 6:30-38).
«Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає», - каже українське прислів’я, нагадуючи нам, що чинити по правді і милосердна справа не з легких. Але справжній християнин повинен щодень удосконалювати і гартувати духовні «м’язи». Для нього, так звані кризи – це черговий етап такого роду тренувань. Випробовування на чесність, мужність, зрештою, на духовний вимір.
Чесні вчинки – творці загального блага. Вони є виключно результатом нашого внутрішнього світу. Високо духовна людина здатна до збереження моральних цінностей при будь-яких економічних негараздах.
Більшість очікує змін від когось замість того, щоб хоча би щось робити для загального добра. Коли хтось хоче кращого життя в країні, а при цьому лінується, обманює, пиячить, то зрозуміло, що змін на краще чекати марно. Навіть ідеальний уряд не допоможе нам, якщо не буде серйозної зміни на низах.
Андрій Дацків
Бажання заробити якнайбільше грошей є пріоритетним для більшості громадян нашої держави. Для досягнення цього застосовують усілякі засоби. І найстрашніше, те коли таким засобом стає інша людина.
Явища корупції на різних ланках держави призводять до недоотримання коштів громадянами країни. Через розбалансоване законодавство чесний бізнес в Україні дається надзвичайно важко.
Перевага матеріального над духовним, егоцентризм осіли в основі мислення мешканців і в економічно розвинених країнах Європи. За словами відомого українського економіста Богдана Гаврилишина, абсолютна більшість власників підприємств Європи хизуються тим, що звільнили тисячі працівників, аби покращити економічну ситуацію у час кризи.
Біда не в грошах, а в залежності від них. Святе Письмо застерігає нас від любові до грошей та швидкого збагачення (1 Тимофія 6:10; Еклезіаст 5:10).
Закон збільшення потреб особливо яскраво виявляється у сфері економіки. Як кажуть у народі: «Чим більше маєш, тим більше хочеш». Саме власний інтерес, почасти, створює завісу гідним вчинкам, закриває двері жертовності у «серці» самої особи.
У Посланні до Євреїв 13:5 проголошується: «У поведінці будьте не грошолюбні, задоволені тим, що маєте». Євангеліст Матей 6:24 зазначає: «Ніхто не може двом панам служити… Не можете служити Богові – й мамоні». (Мамона - у деяких давніх народів, зокрема сірійців – бог багатства та наживи).
Усе починається з малого. Наприклад блеф, замовчування, якими так часто користуються в економічній діяльності, християнство не виправдовує. Напівбрехня – це теж брехня, і вона є гріхом!
Звичайно не потрібно впадати в крайності і відкидати важливість грошей, адже за допомогою них можна зробити багато хороших вчинків. У популярній бізнес-грі Кеш-флоу (Cash-Flow – з англ. грошовий потік) існує традиція гравців давати на доброчинність якнайбільше грошей. За словами бізнесменів вони слідують золотому правилу «Чим більше даєш, тим більше матимеш». Можна говорити про «добро з інтересом», але жест милосердя тут присутній.
Ісуса Христа з апостолами підтримували матеріально в основному багаті жінки. До того ж безгрошів’я не іде на користь моральним особам. Думка «Мені гроші не потрібні, вони псують людей» може бути нав’язана людьми, які не зацікавлені бачити інших заможними.
Аморальність у сфері економічних відносин приносить мінус і негатив усім. Фігуранти таких справ звикають до гріховних вчинків, тоді і з таких кайданів темряви вибратися уже дуже важко, до того ж жадоба збагатитися є вельми заразною.
Процес купівлі-продажу уже передбачає певну чесність та довіру. Навіть з практичної сторони аморальність у сфері економіки, підприємництва неминуче призводить до втрати прибутку і до економічної деградації.
Людина для інших часто стає засобом, а не метою. Причиною є криза моралі. Ідеологія «для себе» вказує на те, що ми не вміємо дарувати. Дар як добровільний, безкорисливий вчинок спрямований на добро іншого. Для розуміння цього потрібно усвідомити, що і нам подароване життя, а отже дано все у ньому. Цьому підтвердження слова Ісуса Христа «Даром прийняли, даром давайте» (Мт. 10:8).
Вносячи у повсякденне життя справи, які є щирими, безкорисливими, спрямованими для іншого, ми любов’ю долаємо гординю і егоїзм.
Пом’ятаймо, що каже Христос: «Дай кожному, хто тебе просить... Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. Дайте, то й вам дасться. Якою-бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють» (Лк. 6:30-38).
«Всяк правду знає, та не всяк про неї дбає», - каже українське прислів’я, нагадуючи нам, що чинити по правді і милосердна справа не з легких. Але справжній християнин повинен щодень удосконалювати і гартувати духовні «м’язи». Для нього, так звані кризи – це черговий етап такого роду тренувань. Випробовування на чесність, мужність, зрештою, на духовний вимір.
Чесні вчинки – творці загального блага. Вони є виключно результатом нашого внутрішнього світу. Високо духовна людина здатна до збереження моральних цінностей при будь-яких економічних негараздах.
Більшість очікує змін від когось замість того, щоб хоча би щось робити для загального добра. Коли хтось хоче кращого життя в країні, а при цьому лінується, обманює, пиячить, то зрозуміло, що змін на краще чекати марно. Навіть ідеальний уряд не допоможе нам, якщо не буде серйозної зміни на низах.
Андрій Дацків
