Iсторичний шлях Церкви Христової - буремне море

Кожне євангельське читання повинно утверджувати нашу вiру в Iсуса Христа, Сина Божого, i давати нам настанову, як жити i чим керуватися у цьому грiховному i розбещеному свiтi.

Ось i сьогоднiшнє євангельське читання розповiдає про те, як Iсус Христос пiсля чудесного насичення п'ятьма хлiбами i двома рибинами п'яти тисяч народу наказав апостолам сiсти в човен i переправитися на iнший берег Галилейського озера, а Сам пiднявся на гору помолитися на самотi.

Коли човен був уже на серединi озера, яке називали також морем, подув сильний вiтер, пiднялася буря, хвилi били човен. Опинившись вночi на морi серед бурi, апостоли перелякались. На свiтанку, коли вже почало сiрiти, вони побачили постать, яка йшла по водi, подумали, що це привид, i зi страху закричали. Iсус Христос зараз же заговорив до них i сказав: "Заспокойтесь! Це Я, не бiйтеся".

Гарячий у своїх душевних поривах Петро, у якого дiї випереджали думку, звернувся до Вчителя: "Господи! Якщо це Ти, звели менi прийти до Тебе по водi". Христос сказав йому: "Прийди!" I ап. Петро пiшов по водi до Христа. А потiм, коли почав розмiрковувати над тим, як це вiн - людина - iде по водi, а навколо здiймаються хвилi, вiра вгасала, його охопив сумнiв, i вiн став тонути. Жах охопив ап. Петра, i вiн закричав: "Господи, спаси мене!" Iсус Христос простяг руку, пiдтримав ап. Петра i сказав: "Маловiре! Чого ти засумнiвався?" Потiм вони обидва увiйшли в човен, i буря стихла.

Яка ж була реакцiя, як зреагували на цю подiю апостоли? Вони пiдiйшли до Христа, вклонилися Йому i сказали: "Воiстину Ти Син Божий" (Мф. 14, 21-33).

В цьому євангельському оповiданнi, крiм опису iсторичної подiї iз земного життя Iсуса Христа, прихований глибокий таємничий змiст. Святi отцi порiвнюють човен, на якому ученики Христовi цiлу нiч боролися з бурею, - з Церквою, море - з грiховним свiтом, а бурю - з гонiннями на Церкву. Протягом майже 2000-лiтньої iсторiї не було такого бiльш-менш тривалого перiоду, щоб Церква Христова вiдчувала мир i спокiй. Були гонiння на Церкву, виникали єресi й розколи. Всерединi самої Церкви йшла боротьба за владу. Церкву використовувала держава у своїх полiтичних цiлях. Ось i тепер православна Церква в Українi роздiлена на частини. Iде боротьба за побудову єдиної в Українi православної Церкви. Але, незважаючи на рiзноманiтнi бурi на церковному теренi, Господь нiколи не залишав Своєї Церкви i не може її покинути, бо Вiн є Глава цiєї Церкви. Ми не можемо забути недавню iсторiю нашої святої Церкви за часiв державного атеїзму, коли храми руйнувалися, духовенство i ченцiв розстрiлювали або вiдправляли на заслання. В тi роки християни, як тi апостоли, не бачили нiякого порятунку.

Але як колись Христос Спаситель заспокоїв бурю на морi, так i в наш час той же Христос, Син Божий, поклав край гонiнням на Церкву.

А зараз, крiм внутрiшньої боротьби в Українському Православ'ї, пiднялася буря тоталiтарних сект, якi руйнують людськi душi пiд зовнiшньою видимiстю служiння Христу. Господь попереджав Своїх послiдовникiв: "Якщо вам скажуть що ось тут Христос, не вiрте, бо прийдуть лжехристи i лжепророки". Горе тим молодим людям, якi пiдпадають пiд вплив чужих нам закордонних проповiдникiв. Вони опиняються в таких тенетах, вiд яких майже неможливо звiльнитися.

Буря на морi символiзує також бурю пристрастей, що хвилюють людське серце, бурю сiмейних негараздiв, хвилю небезпечних обставин у нашому життi. Всi цi труднощi християнин може перемогти, але за Божою допомогою. В тяжких обставинах життя треба звертатись до Бога. Син Божий, Який врятував ап. Петра, що потопав, може допомогти в бiдi й кожному iз нас. Але для цього треба мати мiцну вiру. Ап. Петро йшов по водi доти, доки мав вiру, а коли засумнiвався, то став тонути. Так буває i в нашому життi. Коли ми живемо з Христом, постiйно пам'ятаємо про Нього, звертаємося до Бога з молитвою, Вiн обов'язково дасть нам внутрiшню благодатну силу, i ми будемо безбоязно йти по життєвому морю i не потонемо. А якщо в наше серце закрадеться сумнiв у Божому Провидiннi, у Його всемогутностi й любовi до нас, а ще гiрше - в Його буттi, в такому випадку ми неминуче потонемо в розбурханому житейському морi. А в цьому морi чого тiльки немає: i неправда, i блуд, i заздрiсть, i зрада, i ненависть, i яких тiльки порокiв не iснує в грiховному свiтi. На своєму власному досвiдi ми бачимо, як люди тонуть в грiхах i пороках, i нiхто не може визволитися вiд них, якщо не звернеться до нашого Спасителя, Господа Iсуса Христа. Вiн спас апостолiв вiд загибелi, Вiн же може очистити вiд грiха i нашi душi й дарувати нам душевний мир, здоров'я i радiсть.

Не треба забувати, що Iсус Христос, в Якого ми вiруємо, є Iстинний Бог наш. Немає в свiтi iншого Бога, крiм Бога нашого. Для чого Христос наситив п'ятьма хлiбами i двома рибинами 5000 народу? Навiщо Вiн втихомирив бурю на морi й спас утопаючого ап. Петра? Чому Вiн вигнав злих духiв iз бiснуватих людей? Безумовно, зi Своєї любовi до людей, до Свого творiння. Але Його любов безмежно бiльша, нiж ми можемо уявити. Син Божий прийшов у свiт, щоб спасти грiшникiв вiд грiха i смертi. А для цього людинi треба увiрувати у Свого Спасителя Iсуса Христа, треба увiрувати в те, що Вiн може це зробити. Тiльки Син Божий, тобто Бог, що створив всесвiт i людину iз небуття, може спасти нас вiд грiха i смертi. Заради вiри в Нього як Сина Божого Iсус Христос творив чудеса. Чудеса повиннi були переконати людей, що Вiн - не тiльки людина, а й Син Божий. Христос Спаситель говорив людям: "Якщо ви не вiрите Моїм словам, повiрте Моїм дiлам". А Його дiлами були чудеса, яких не творили навiть великi праведники - пророки. Через Свої чудеса Iсус Христос засвiдчує, що Вiн - Владика всесвiту. Йому пiдкоряються i сили природи, i злi духи, Вiн зцiляє хворих i воскрешає мертвих, Вiн прощає грiхи.

Дорогi браття i сестри! Будемо ж вiрити в Господа нашого Iсуса Христа, що Вiн є Iстинний Бог наш, що Вiн любить кожного з нас, Вiн прощає грiшникiв, що каються в своїх грiхах, Вiн допомагає всiм, хто з вiрою звертається до Нього. Йому слава на вiки вiкiв.

Амiнь!


Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет

Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД