8 липня православні християни відзначають «День закоханих». У ролі заступників кохання і подружньої вірності Православна Церква вшановує муромських святих Петра і Февронію, що жили на межі 12-13 століть. Святе подружжя пронесло любов і вірність один одному через багато випробувань. Вони прославилися благочестям і милосердям. Померли святі Петро і Февронія в один день і годину 8 липня (за новим стилю) 1228 року, прийнявши перед цим чернечий постриг з іменами Давид і Єфросинія. Тіла святих були покладені в одну труну.Згідно з Житієм святих, благовірний князь Петро вступив на Муромський престол 1203 року. За декілька років до цього він захворів проказою, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сні князю було відкрито, що це може зробити селянська діва Февронія. Князь полюбив Февронію за її благочестя, мудрість і доброту і дав обітницю одружитися на ній після зцілення. Февронія вилікувала князя і вийшла за нього заміж. Святе подружжя пронесло любов і вірність один одному через багато випробувань. Вони прославилися благочестям і милосердям. 

 Останніми роками усе більше молоді (ба й старших) захоплюються розвагами запозиченого з-за кордону так званого дня святого Валентина, який нібито припадає на 14 лютого. За шаленими «валентинівськими» ігрищами нелегко номінально православному юнацтву розгледіти наближення свята Стрітення. А дехто гадає, що обидва свята, наповнені існуючим нині змістом, цілком сумісні. Однак – це помилка... «Мир вам у Христі Ісусі!» Звертаємося цим християнським вітанням, усвідомлюючи одначе, що миру, спокою стає все менше у нашому XXI столітті. І ми не в силі зупинити те, що провістив Господь наш Ісус Христос через Євангеліє від Луки: «Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, не мир, а розділення. Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох». Отож, з’ясуймо, що відзначають 14 лютого, напередодні Стрітення, з таким великим розмахом? У календарі Православної Церкви 14 лютого згадуються лише мученики й мучениці Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Саторнил, Секунд, Феліцитата, преподобні Петро Галатійський та Вендиміан, пустельник Вифинійський. Тим часом католики римського обряду 14 лютого вшановують святих Кирила й Мефодія. Як бачимо, у цей день ані Східна, ані Західна Церква жодним словом не згадують святого на ім’я Валентин.  

Якщо проаналізувати зміст сучасних телепередач, які транслюють в «день Святого Валентина», то можна побачити, що коханню, як духовному почуттю, особлива увага не надається, здебільшого говориться про пристрасті, залицяння та полюбовні ігрища.
Завжди для того, щоб зрозуміти глибше суть речей потрібно дивитись в їх корінь. Виявляється статеві втіхи – це візитна картка трохи іншого свята, яке святкувалось з давніх-давен і не має ніякого відношення до св. Валентина і, тим більше християнства. Якщо вникнути в історію виникнення свята, то бачимо звичайнісіньке язичницьке гуляння, якому надали християнського блиску.
P.S. Православний День закоханих 8 липня:)

Петро і Февронія Муромські - подружжя, святі, найяскравіші особи Святої Русі, своїм життям відобразили її духовні цінності і ідеали.
Історія життя цих святих чудотворців багато століть існувала в переказах Муромської землі, де вони жили і де зберігаються їх чесні мощі.
Записав оповідання про благовірних Петра і Февронію в XVI ст. талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, Єрмолай Єразм. Зберігши в житії фольклорні риси, він створив дивну поетичну повість про мудрість і любов.

14 лютого мільйони людей в усьому світі вітають один одного з «днем святого Валентина», який прийнято також називати «днем закоханих». Мільйони подарунків та листівок-«валентинок» купуються з нагоди «свята». Переважна більшість з тих, хто відзначає цей день, обманюючись нібито церковною назвою та іменем святого Валентина, вважають, що роблять добру, а можливо навіть і благочестиву справу. Адже і Бог є Любов, і святий Валентин нібито постраждав за те, що попри заборону римського імператора вінчав закоханих.
Насправді ж «день святого Валентина» ні за своєю історією, ні за традиціями відзначення не має нічого спільного ані зі святістю, ані з благочестям, ані із заповіданою Богом любов’ю.

День 14 лютого, на який в календарі Католицької церкви припадає святого Валентина, віднедавна став суспільним каменем спотикання. Серед українців не так багато тих, хто живе за цим календарем, однак під впливом масової комерційної культури в наш побут увійшло це свято під назвою День закоханих. Більше того, за участю пишучої братії, це свято обросло різними міфами, у т.ч. з елементами еротизму.
Пропонуємо вам добірку «святкових» матеріалів з різних джерел, котрі об’єднані однією підтемою – «Чи причетний св.Валентин до Дня закоханих?»

8 липня Православна Церква згадує святих – Петра і Февронію. У історії Церкви не так багато святих, які прославилися виключно любов'ю і вірністю один до одного. Цей день багато хто називає православним день Закоханих, бо Петро і Февронія – заступники щасливого шлюбу. І хоча цей день не відомий і не перетворений на комерційний проект, як 14 лютого, все ж ті, хто шукає небесного заступництва своїй любові, можуть сміливо сьогодні звертатися в молитвах до Петра і Февронії. Згідно церковному переданню, Петро був молодшим братом Павла, що княжив в Муроме, і одружувався на Февронії тому, що загадкова дочка бджоляра зцілила його від прокази. Це відбувалося в кінці XII століття. Одруження князя на молодій селянці викликало багато шуму і засудження серед городян. Але Февронія, мудра немов Василина Прекрасна, відмінно знала, що головне для неї – володіти серцем свого чоловіка. Дуже скоро юна Февронія стала княгинею, і вони «почали жити благочестиво, ні в чому не переступаючи Божі заповіді». 

Любов буває різна. Якщо ми говоримо про те, що найчастіше мається на увазі під любов'ю, - про любов-пристрасть, то з цим, звичайно, зовсім не до Петра і Февронії, а, скажімо, до Трістана та Ізольди і до роману про них. Любовний напій - прекрасна метафора цієї пристрасті, від якої "зносить дах" настільки, що все інше не просто втрачає сенс і значення, але й фактично перестає існувати. З нею неможливо боротися: вона не призначалася йому, як і він - їй, вона заміжня за іншим, як і він одружений на іншій, але в усьому світі для нього є тільки вона, як і для неї - тільки він. Ця пристрасть може тривати все життя (а може бути - і ще довше), але недарма вона показана як гріховна: на її основі практично неможливий сімейний союз. Вона самоціль і самоцінність, але в цьому і її головна слабкість.
"Повість про Петра і Февронію" скоріше говорить про любов-призначення. Умова Февронії - це не прагматична спроба не втратити свій шанс і отримати максимальну вигоду для себе з ситуації, що склалася, а знання власного призначення. Февронія з самого початку знає не тільки те, що Петро спробує її обдурити, але і те, що в кінцевому рахунку вона стане його дружиною. Тому що вона призначена йому, а він - їй.

Незабаром вся Україна відзначатиме свято, про яке на двадцятому році української незалежності дивно було б і чути. Це так званий День святого Валентина. Здавалося б яку шкоду може принести це солодко-рожево-пухнасте свято людині? Тут потрібно зупинитись з роздумами і перенестися у царину історії. Усе розпочалося у сиву давнину зі свята Луперкалій, яке святкувалося під час Новорічного фестивалю, присвяченого богині кохання Juno Februata – Юноні Нестримній. Від слова Februata походить і назва місяця Februarius (слов. Фебруарій, рос. Февраль). Луперкалії, як вважалося, започаткували засновники Риму – Ромул і Рем на честь вовчиці, яка вигодувала їх своїм молоком (лат. lupа – вовчиця). У цей час пастухи починали спарювати худобу, у якої, як годилось у ті часи, був свій покровитель – бог Фавн, відомий, також, під іменами Пан, Сатир, а ще – Луперк (охоронець від вовків). Фавн (від лат. fatuor –бути одержимим) – древньоіталійський бог плодючості, основною рисою якого була сексуальна одержимість і розпущеність. Не вдаючися у деталі, про які було б непристойно писати на сторінках пристойної газети, обмежимося коротким висновком – у плані інтиму Фавн був абсолютним збоченцем. Йому і був присвячений обряд. На жертовному вівтарі забивали козла – найсмачнішу для вовка тварину, і собаку – тварину для вовка найненависнішу.