В українських князів, починаючи з рівноапостольного князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів-охоронців.
Храм на честь великомученика Георгія знаходився перед воратами собору Святої Софії, на його будівництво князь Ярослав витратив великі кошти; у спорудженні храму брала участь велика кількість будівельників. 9 грудня (за новим стилем) храм був освячений святителем Іларіоном, митрополитом Київським, і встановлено щорічне святкування на честь цієї події.
Пам'ять - 9 грудня

Коли Діві Марії виповнилося три роки, Її благочестиві батьки приготувалися виконати свою обітницю. Вони скликали родичів, запросили ровесниць своєї дочки, одягли Її в найкращий одяг і в супроводі народу, співаючи релігійні пісні, повели Її в храм єрусалимський для посвячення Богу. Її подруги-ровесниці, як і Сама Марія, йшли із запаленими свічками у руках. Назустріч їм з піснеспівами виходили з храму священики на чолі із первосвящеником.
Введення в Храм Пресвятої Діви Марії святкується 4 грудня за новим стилем.

Празники в честь Пресв. Богородиці в нашому церковному календарі займають перше місце по празниках Господніх. Найбільші Богородичні празники, як Різдво й Успіння, говорять нам або про перші хвилини Її існування на землі, або про Її відхід до вічності. Одинокий празник, що його темою є дитячі і юні літа Пречистої Діви, це празник Введення в храм, що його святкуємо 4 грудня.

28 листопада - 6 січня н. ст.) Розпочинається Різдвяний піст. Він випереджає собою свято Різдва Христова за сорок днів, і називається також Пилиповим постом («Пилипівкою»), тому що починається після 27 листопада - дня пам’яті апостола Пилипа. Різдвяний пост установлений для того, що ми до дня Різдва Христова очистили себе покаянням, молитвою й постом, щоб з чистим серцем, душею й тілом могли благоговійно зустріти Сина, що з’явився у світ Божий й щоб, крім звичайних дарунків і жертв, принести Йому наше чисте серце й бажання слідувати Його навчанню.

Різдво Господа нашого Ісуса Христа здавна вважається сімейним, домашнім святом. І знаково, що розпочинаючи підготовку до його достойної зустрічі, Свята Церква в перший день Різдвяного посту молитовно відзначає пам’ять мучеників та сповідників Гурія, Самона (299-306) та Авіва (322) – охоронців сімейного вогнища. Коротке їх житіє – звичайний мученицький подвиг, але величним є всенародне шанування.
Пам'ять - 28 листопада (нов. стиль).

28 листопада починається Різдвяний піст. Він триває 40 днів – до Навечір’я Різдва Христового включно, тому називається ще Чотиридесятницею. Інша назва – Филипів піст, або Пилипівка, тому що починається після дня пам’яті апостола Филипа. Різдвяний піст має на меті достойне приготування вірних до зустрічі свята Різдва Христового. Уже в IV–V століттях про цей піст маємо виразні спогади і вказівки. 1166 року Константинопольський собор установив єдиний порядок провадження Різдвяного посту.

Часто ми читаємо і в Євангелії, і в Старому Завіті про чудеса і, воістину, можемо бачити їх протягом століть у житті Церкви: чудеса зцілення, чудеса поновлення людського життя силою Божою. І іноді люди - всі ми - задаємо собі питання: що таке чудо? Чи означає воно, що в момент його Бог гвалтує власне творіння, порушує його закони, ламає щось, Ним Самим викликане до життя? Ні: якщо так, то це було б магічну дію, це означало б, що Бог зломив неслухняне, підпорядкував силою те, що слабке в порівнянні з Ним, Який є сильний.

Рівноапостольний цар Костянтин побажав збудувати храми Божі на священних для християн місцях у Палестині (тобто на місцях народження, страждань, Воскресіння Господа Ісуса Христа та ін.) і знайти хрест, на якому був розіп'ятий Спаситель. Виконати бажання царя з великою радістю взялася його мати, св. рівноапостольна цариця Єлена.
У 326 році цариця Єлена з цією метою вирушила до Єрусалима. Багато зусиль доклала вона, щоб знайти хрест Христів, бо недруги Христові сховали хрест, закопавши його в землю. Нарешті їй вказали на одного літнього юдея, на ім'я Іуда, який знав, де знаходиться хрест Господній. Після довгих розпитувань і умовлянь він показав місце. Виявилося, що святий хрест був укинутий у рів і завалений сміттям і землею, а зверху був збудований язичницький храм. Цариця Єлена наказала зруйнувати цю будівлю і знайти хрест.
В пам'ять знайдення Хреста Христового і його воздвиження свята православна Церква установила свято Воздвиження чесного і животворчого Хреста Господнього. Це свято віднесено до числа великих свят і відзначається 27 вересня (н. ст.).

Коли наблизився час народитися Спасителеві світу,в галилейському місті Назареті жив нащадок царя Давида Іоаким із своєю дружиною Анною. Обоє були благочестивими людьми і були відомі не своїм царським походженням, а смиренням та милосердям. Все їхнє життя було проникнуте любов'ю до Бога і до людей. Вони дожили до глибокої старості, а дітей не мали, від чого дуже засмучувалися. Та, незважаючи на свою старість, вони не переставали просити у Бога, щоб Він послав їм дитину. Вони дали обіцянку (обітницю): якщо у них народиться немовля, посвятити його на служіння Богу.
Різдво Пресвятої Богородиці святкується 21 вересня за новим стилем.

Проповідь Іоана Предтечі була нетривалою. Приготувавши людей до прийняття Спасителя, він закінчив своє життя мученицькою смертю. Невдовзі після хрещення Господнього Іоана було ув'язнено галилейським царем Іродом. Цей галилейський цар Ірод Антипа був сином того самого Ірода Великого, який убив 14 тисяч вифлеємських немовлят.
День мученицької смерті св. Іоана Предтечі згадується православною Церквою 11 вересня за новим стилем.

Того ж вечора,невдовзі після того, як все звершилося, до Пилата прийшла знана, багата людина Йосиф Аримафейський (з міста Аримафеї). Йосиф був учеником Ісуса Христа, але таємним – з остраху перед юдеями. Це була добра і справедлива людина, яка не брала участі в зібранні, в осудженні Спасителя. Він просив у Пилата дозволу зняти тіло Христове з хреста і поховати.