10 лютого 2012 року Київському православному братству святих князів страстотерпців Бориса та Гліба виповнилось 10 років. Святкування розпочалось із Божественної Літургії, яку очолив колишній духівник Братства архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. Опісля Божественної Літургії у храмі Святого Духа (Святих Бориса та Гліба) при Києво-Могилянській академії відбулась трапеза та розпочався круглий стіл на тему "Що дало корисного братство Свв. Бориса та Гліба?". Київські братчики, а також гості з інших православних братств мали можливість поділитись своїми роздумами та переживаннями. А ввечері, у КПБА що знаходиться на території Києво-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастир відбувся концерт духовної музики.

З 23 по 29 січня 2012 року, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, на мальовничій Івано-Франківщині відбувся IV всеукраїнський молодіжний православний табір «Ліствиця». Табір «Ліствиця» традиційно проходить в останній тиждень січня і має свої особливості. Метою табору є воцерковлення православної молоді, поглиблення духовного досвіду і прилучення до духовної традиції Православ’я невоцерковленої молоді України; утвердження патріотизму та глибшого пізнання багатогранної культури різних куточків України; розширення світогляду української православної молоді, спілкування та знайомство. Табір зазвичай проводиться в різних регіонах України. Перший відбувався на Полтавщині, два попередні – на Тернопільщині, а цьогорічний – на українському Прикарпатті. «Ліствицю» цього року гостинно приймав маленький, але красивий і привітний, Калуш. Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь Її ікони "Нев'янучий Цвіт" представляла Марія Іващук.

Петро і Февронія Муромські - подружжя, святі, найяскравіші особи Святої Русі, своїм життям відобразили її духовні цінності і ідеали.
Історія життя цих святих чудотворців багато століть існувала в переказах Муромської землі, де вони жили і де зберігаються їх чесні мощі.
Записав оповідання про благовірних Петра і Февронію в XVI ст. талановитий літератор, широко відомий в епоху Івана Грозного, Єрмолай Єразм. Зберігши в житії фольклорні риси, він створив дивну поетичну повість про мудрість і любов.

14 лютого мільйони людей в усьому світі вітають один одного з «днем святого Валентина», який прийнято також називати «днем закоханих». Мільйони подарунків та листівок-«валентинок» купуються з нагоди «свята». Переважна більшість з тих, хто відзначає цей день, обманюючись нібито церковною назвою та іменем святого Валентина, вважають, що роблять добру, а можливо навіть і благочестиву справу. Адже і Бог є Любов, і святий Валентин нібито постраждав за те, що попри заборону римського імператора вінчав закоханих.
Насправді ж «день святого Валентина» ні за своєю історією, ні за традиціями відзначення не має нічого спільного ані зі святістю, ані з благочестям, ані із заповіданою Богом любов’ю.

День 14 лютого, на який в календарі Католицької церкви припадає святого Валентина, віднедавна став суспільним каменем спотикання. Серед українців не так багато тих, хто живе за цим календарем, однак під впливом масової комерційної культури в наш побут увійшло це свято під назвою День закоханих. Більше того, за участю пишучої братії, це свято обросло різними міфами, у т.ч. з елементами еротизму.
Пропонуємо вам добірку «святкових» матеріалів з різних джерел, котрі об’єднані однією підтемою – «Чи причетний св.Валентин до Дня закоханих?»

8 липня Православна Церква згадує святих – Петра і Февронію. У історії Церкви не так багато святих, які прославилися виключно любов'ю і вірністю один до одного. Цей день багато хто називає православним день Закоханих, бо Петро і Февронія – заступники щасливого шлюбу. І хоча цей день не відомий і не перетворений на комерційний проект, як 14 лютого, все ж ті, хто шукає небесного заступництва своїй любові, можуть сміливо сьогодні звертатися в молитвах до Петра і Февронії. Згідно церковному переданню, Петро був молодшим братом Павла, що княжив в Муроме, і одружувався на Февронії тому, що загадкова дочка бджоляра зцілила його від прокази. Це відбувалося в кінці XII століття. Одруження князя на молодій селянці викликало багато шуму і засудження серед городян. Але Февронія, мудра немов Василина Прекрасна, відмінно знала, що головне для неї – володіти серцем свого чоловіка. Дуже скоро юна Февронія стала княгинею, і вони «почали жити благочестиво, ні в чому не переступаючи Божі заповіді».