Про що б людина не говорила і як би не «проштовхувала» свою тему, його почують і оцінять лише тоді, коли він живе тим, про що йде мова, коли він весь «в темі». Саме тому я вимушений завчасно признатися, що ніколи не любив і, відповідно, будучи «не в темі», нічого не скажу про любов зі свого досвіду. Все, що я тут пишу, — лише роздуми.
Те, що я не любив, мені стало зрозуміло, коли, переступивши поріг храму, я почув про Того, Хто не міг не любити навіть тоді, коли Його розпинали на Хресті. Я не один такий. Ось вже дві тисячі років це повторюється з кожним з нас: Він не міг не любити, а я не можу полюбити. Іншими словами, мені дуже важко ступити на вузьку дорогу усвідомленої, розумної любові, де вчинку передує думка, а джерелом думки є любов.

[thumb=left][/thumb]Перед кожною доброю справою, як мовиться, потрібно помолитися. І тим більше перед тим, як вибирати наречену. Адже молитва, як збільшувальне скло, збирає всі сили нашої душі і тіла в одну крапку, в серці, і направляє в один бік — туди, де знаходиться улюблена людина. Лише цей лазер молитви здатний пропалити всю товщу егоїстичної самозакоханості і запалити в одному серці двох людей любов.

Любов терпляча та добра. Любов не ревнива и і не хвастлива, і це не гордо. Любов не груба, не егоїстична і не засмучує інших. Любов не рахує помилок, які були зроблені. Любов не щаслива злом, а щаслива правдою. Любов все приймає терпляче. Вона завжди довіряє, завжди має надію і завжди залишається сильною. Любов не має кінця.