Тропар, глас 8
Страстотерпче святий і цілителю Пантелеймоне, моли Милостивого Бога, щоб гріхів прощення подав душам нашим.

Кондак, глас 5
Наслідувач цей Милостивого Бога, і зцілень благодать від Нього прийняв; страстотерпче і мученику Христа Бога, молитвами твоїми душевні наші недуги зціли, відганяючи завжди спокуси від тих, що співають вірно: спаси нас, Господи.

Сьогодні, 6 серпня, Церква вшановує пам’ять святих страстотерпців князів Бориса і Гліба - синів рівноапостольного князя Володимира Великого, просвітителя Київської Руси-України. Сьогодні 1000 років від їх мученицької блаженної кончини. Агіографічна традиція, як і літописна, зберегла для нас чітку розповідь про вбивство князів їхнім братом Святополком, якому дали прізвисько Окаянний. Правда, є і інші версії вбивства, які переважно грунтуються на варяжських джерелах, на так зв. "сагах". За однієї із таких версій князів «погубив» Ярослав Мудрий. Факти, версії для істориків важлива річ. Але нажаль ті, хто пишуть нашу давню історію, не завжди відчувають духовно-психологічний стан суспільства києво-руської доби, часто його демонізуючи, приписуючи князям і їх літописцям давньої Руси-України політичну кон’юктуру у переписуванні літописів, фальсифікації подій. Так, я не зовсім відкидаю ці факти і не ідеалізую тих часів, але ж і не прибічник тотальних фальсифікацій в добу києво-руської історії. Треба завжди пам’ятати, що духовно-ціннісні орієнтири тих часів були зовсім іншими від теперішніх. Православна Церква в Київській Русі-Україні сформувала своєрідну філософію життя, яку згодом на початку ХІІ ст. кн. Володимир Мономах назвав мудрістю "страху Божого". "Ця філософія була сформована у тодішніх перлинах нашої церковної писемності, тримала у вічній напрузі дух тодішньої державної еліти і була зібрана у різних "Грамотицях", "Поученіях", "Словах", "Ізборниках" і "Патериках". Символи, слова і образи, зосередженні в цій києво-руській літературі були знаряддям масової сугестії і творенням національної душі та самоідентичності українського народу", - писав Дмитро Донцов.

Постать святого Юрія зображається найбільшою, щоб підкреслити значимість святого. Хоча замок і царівна виглядають мініатюрно ще й через спроби перспективи - на багатьох іконах бачимо, що вони розташовані на пагорбі далеко за першим планом. До слова, замок представляє велику цікавість для уявлення про фортифікації епохи художника. Також, увагу привертають оборонці міста. Особливо, сурмачі та стрільці з мушкетами, яких в епоху Юрія ще не було. В протилежному від міста куті бачимо півкруг хмар - небо розкрилось і з нього простягається Господня рука, що благословляє Юрія.

Змій представляє собою яскраве різноманіття трактування містичного негативного персонажа. Десь він зображений безкрилим як змія, десь - на крилах бачимо химерне обличчя. Також є випадок, де у дракона аж три голови. Або ж він може вивергати полум'я.

Старший син великого князя Київського Володимира Мономаха Мстислав народився в 1076 році й у святому хрещенні був названий Федором.

Його батько, внук Ярослава Мудрого, один із найвидатніших державних діячів українського середньовіччя, князював у Києві в 1113-1125 роках. Боровся за зміцнення центральної княжої влади та єдності Київської Руси, проти занепаду родової солідарності Київської династії. Мати — донька англійського короля Іарольда-Гіта. Після загибелі батька в 1066 році в битві при Гасгінгсі змушена була втікати до Фландрії, а потім до Данії. Там і вирішив данський король Свен видати юну королівну за руського князя Володимира Мономаха, який майже за 40 років стане великим князем Київським. Довгим був шлях королівни до Новгорода, де її зустрів Володимир зі своїм двоюрідним братом Глібом, князем Новгородським. Після короткого перепочинку князь і королівна вирушили до Турова, удільного володіння князя. Там і відбулося їхнє весілля. Від цього щасливого шлюбу народилося дев’ять синів і три дочки, Але старший серед них був Мстислав — Федір, який у пам’ять про знаменитого діда мав ще й третє ім’я Іарольд. Це про нього в Літописі Руському 1 червня 1076 року є запис: “У сей же рік родився у Володимира син Мстислав, онук Всеволодів”.
День пам’яті благовірного князя Мстислава відзначається 28 квітня, а також 23 жовтня у складі Собору Волинських святих.

У середині XIV ст. Литовським язичницьким князівством управляв князь литовський Ольгерд Гедимінович. Він завжди прагнув розширювати свої володіння за рахунок білоруських, українських і навіть російських земель.

Ще коли княжив його батько, Ольгерд прийняв святе хрещення, але не по вірі і по любові до Господа, а чисто з житейських меркантильних міркувань. Княжити він почав у 1341 році, і з метою прибрати до своїх рук вітебські землі, мав бажання оженитися на вітебській княжні Марії Ярославівні. Ольгерд добре розумів, що благочестива православна княжна не вийде заміж за язичника, а тому формально став християнином.

Марія ж, навпаки, ставши великою княгинею Литовською, багато зробила для поширення Християнської віри на цих землях. У литовській столиці Вільні на місці старого язичницького капища побудувала чудесний храм на честь преподобної Параскеви, у Вітебську спорудила аж два храми. Проте коротким було її земне життя. У 1342 році княгиня Марія відійшла до Господа і була з великими почестями похоронена в побудованому нею храмі Преподобної Параскеви.

Пам'ять - 27 квітня (за новим стилем).

У багатостраждальній історії України період з XV по XVIII ст. — це постійні розбійницькі набіги татар і турок на наші землі. Вони руйнували міста і села, захоплювали худобу, майно, а головне — молодий і працездатний люд. Із хлопців формували яничарське військо, інших бранців продавали в рабство на невільницькому базарі, що існував у Криму в м. Кафі (тепер Феодосія). За даними Малої енциклопедії Українського козацтва (Київ — Запоріжжя, 2002), протягом цього часу було вбито чи полонено щонайменше 2-2,5 млн. мешканців України.

Одним із таких бранців був українець Павло — невільник. Рік і місце народження його невідомі. Але відомо, що він потрапив у татарський полон ще в юному віці і у Кафі був проданий у столицю турецьку Константинополь. Правда, тоді вже місто називалося Стамбулом, оскільки було завойоване турками в 1453 році.

Пам'ять - 16 квітня.

Преподобна Марія Єгипетська народилась V cт. в Єгипті. В дванадцять років покинула батьків і відправилась в Олександрію, де стала блудницею. Одного разу, коли крізь місто йшли паломники до Святої Землі, вона приєдналась до їх мандрів, але не для покаяння, а щоб мати нових клієнтів. З паломниками вона дійшла до Єрусалиму і вирішила зайти в храм Гробу Господнього. Та невідома сила не пускала її всередину. Усвідомивши свою гріховність, вона вклякла перед іконою Богородиці, що знаходилась в притворі храму. Після молитви, блудниця змогла зайти і вклонитись Животворячому Хресту. Повернувшись до образу Пречистої Діви, в молитві вона почула голос: "Якщо підеш за Йордан, то отримаєш блаженний спокій".

Так почалось її нове життя: перетнувши ріку і поселившись в пустелі, в повній самотності і покаянних молитвах вона провела 47 років. Перші з них її мучили спогади і спокуси недавнього життя.

Першим її навідав ієромонах Зосіма. За уставом, на час Великого посту, чернець пішов із Йорданського монастиря в пустелю для посту і молитви. Там він зустрів пустельницю, з якою поділився половиною свого гіматія, бо весь її одяг уже давно зітлів. Під час молитви Зосіма побачив: вона припіднялась над землею висотою в лікоть, цитуючи тексти Біблії.

Завершується перший тиждень святої Чотиридесятниці, час особливого подвигу і входження у Великий піст. Під кінець першої седмиці Церква бажає зміцнити нас надією, що у нашій боротьбі з дияволом ми не самі, нагадує нам про благодатну поміч, яку отримують християни від свого Творця.
В суботу першої седмиці святого Великого посту, ми згадуємо про дивне чудо з коливом святого славного великомученика Феодора Тирона. Історія цієї події така. Коли імператорський трон посів нечестивець Юліан Відступник, названий так через відречення від Христа і повернення до язичництва, то почалось велике гоніння на християн. Та це гоніння не було таким явним, як при інших нечестивих імператорах: Нероні, Максиміані, Діоклітіані та ін. Юліан вирішив піти на хитрість і задумав таємним способом осквернити християн. Пам’ятаючи, що християни на першому тижні Великого посту особливо очищаються і несуть подвиг, звертаючись до Бога, він наказав градоначальнику забрати з ринку звичайні продукти і виставити для продажу їжу, осквернену ідоложертовною кров’ю, що той зі старанністю виконав.