Ось які умови необхідні для віри того, хто молиться, щоб передати спасенну благодать Христову померлому.

1) Вірую, Господи, що ти Христос, Син Бога Живого, прийшов у світ не для праведних, а щоб спасти грішників, отже, для спасіння і мого померлого, першого з грішників.

2) Вірую, Господи, що Ти узяв на Себе гріхи усіх, у Тебе віруючих: отже, узяв на Себе гріхи і мого померлого.

3) Вірую, Господи, що Твоє слово - істинне і обіцяння - незмінне. Ти сказав: "просіть і дасться вам"; я прошу милості померлому. Для Тебе це можливо і прохання моє згідне з Твоїм бажанням "усіх спасти" тому що не хочеш смерті і загибелі грішників.

Царство, чи Церкву, Господа нашого Ісуса Христа складали, складають і складатимуть тільки ті, хто щиро у Нього вірить. Отже, членами Його Церкви стали віруючі і старозавітні і новозавітні, і всі ті, хто перейшов уже у загробний світ, і всі добрі ангели, як свідчить святий апостол Павло: "Але ви приступили до гори Сіону і до міста Бога Живого, до Єрусалима небесного, і до безлічі Ангелів" (Євр. 12;22). Члени духовно-морального царства складають одне духовне тіло Христове, Його Церкву (Еф. 1;23; Кол. 1;18). Обов'язки всіх членів царства однакові: славословити Бога (Апок. 5;12; Флп. 1;10,11).

Для віруючого необхідно віддати розум на послух вірі. Існує не тільки те, що доступне нашим почуттям, а й те, про що свідчить віра. Для досконалих у вірі християн і світ духовний стає іноді, у певних випадках, доступним. Одкровення засвідчує нам, що перш за все, у порядку творіння Божого, створені були ангели, їх безліч, і місце їхнього перебування - третє небо (Бут. 1;1,2 Кор. 12;2). Діяльність ангелів - безперестанне славослів'я Бога, лицезріння Бога і служіння Йому, у виконанні Його волі. Ангели - це істоти безплотні, але такі, що мають особистість, обмежені у просторі, обдаровані розумом, волею і могутністю. За свіченням святого Івана Богослова кількість добрих ангелів - дві третини, і вони впливають на душу людини.

Преосвященний Макарій пише: "Безперервне, повсякчасне і повсюдне вживання в Церкві вчення про митарства, особливо ж між учителями четвертого століття, незаперечне свідчить, що воно передано їм від учителів попередніх віків і ґрунтується на переданнях апостольських" (Православне Догматичне Богослів'я. Т. 5. С. 85 і 86). Таке уявлення окремого суду, як проходження душею митарств, ніде в Писанні прямо такими рисами не зображується. Древні вчителі, наводячи сказання про митарства, бачили в ньому лише "невеличке, слабе зображення речей небесних" (Св. Макарій Єгипетський). Однак вони вказували на свідчення в Писанні, котрі можуть налаштовувати на сприйняття окремих положень, що містяться в сказанні про митарства: (Лк.12;20, Еф.2;2, Юди 9).

Нагірна проповідь Христа - осередок християнства - віри, яка, за словом апостола Павла, «для іудеїв спокуса, а для еллінів безумство».
«Блаженні вбогі духом». Хибність або неточність тлумачення цієї заповіді і справді здатна видатися і «божевіллям», і «спокусою».
Для людей, далеких від Церкви, слова про «убогих духом» звучать скандально: якщо християнство - релігія слабких і убогих, а я не такий, значить, правильно, що я не християнин. Всередині церковної громади хибно зрозумілий ідеал духовної убогості час від часу викликає безумство у вигляді так званої «концепції порятунку через гріх»: не згрішив - не покаєшся, не покаєшся - не спасешся; отже, ти не згрішив - не врятуєшся.

Вчення про реінкарнацію було широко поширене в минулому, продовжує розвиватися і зараз. Згідно з цим вченням, коли хтось помирає, його душа переходить в інше тіло, де починає нове життя.
У різних релігіях реінкарнація розуміється неоднаково. Найбільш відоме буддійське тлумачення, згідно з яким кінцева мета душі - вирватися з вічного циклу безперервних перевтілень, щоб у результаті досягти Нірвани - стану ... небуття!
В одних релігіях вважається, що душа може переселитися тільки в людське тіло, в інших перевтілення можуть відбуватися між розумними істотами (люди-ангели-боги), а треті уявляють, що в цей круговорот можливо включити також ще тварин, рослини і навіть мінерали!