Якось Гліб прийшов до тата: - Дедьо, хочу я спитати: Бог у нас один? - Один. - Але ж є у Нього Син. Третім є ще Дух Святий, -каже батькові малий. -Як же твердиш ти: Один троє: Дух, Отець і Син.
Щоранку, як очі свої розтуляю, Я Господу-Богу подяку складаю. За нічку прожиту, спокійну і тиху. За те, що Він вислухав мою молитву. За те, що поміг мені ранку діждати. Щоб знову в молитві його величати. За сонечко ясне, за небо прекрасне. За вітрик легенький і дощик рясненький.
До Церкви! До храму!- душа моя рветься, бо там їй є добре, там- вдома вона, де дзвонять у дзвони- і дзвін цей несеться, над містом лунає й лікує серця.
Між святкових вогнів, серед безлічі їх розмаїття Ми знаходимо зірку, між сотнями тисяч - одну. Саме ту, що веде нас в ці свята крізь роки й століття, Нашу зірку Надії, одвічну зорю провідну.
І вітаємо ми один одного з дивом Різдвяним, І радіємо ми, що Ісусик з'явився на світ. З Його іменем ми сильні серцем і духом повстанем, Подолаєм незгоди і вільними станем від бід.
Тож радіймо усі! Вознесімо молитву до Бога, Возвеличмо Марію з Святим Немовлям на руках! Нехай радість наповнить серця і малого, й старого: Народився Христос, тож славімо Його у віках!
Коли настав пізній час, і загорілась свіча, Й життя спливало як віск, і в поміч дню слав Бог ніч. Коли кругом тишина, коли усе засина, Щоб нас спасти і наш рід, Прийшов Син Божий на світ.
Прийшовши, віру возніс і Боже слово приніс, Зорею правди нам став і все, що міг нам віддав. Нас врятував, дав нам день, Він все зробив для людей. Сьогодні знов у цей час Прийшов Син Божий до нас.
Кричить душа за народ мій, Який знищували служителі сатани. Але Бог зберіг його. Забили на право життя; "Знищити їх",- це була їхня ціль. Але ми живемо І житимемо доти, Доки Бог нам призначив!