Марко походив із пристойної сім'ї, що складалася із батьків, які його любили, двох братів і сестри - людей, котрі досягали успіхів у суспільному і шкільному житті. Мешкали вони у гарному районі, і Марко мав усе, чого міг би прагнути хлопець. Однак уже у перших класах про нього говорили як про "особливого хлопчи-ка". У середніх класах його називали "невиправним розбишакою". У ліцеї над ним нависла загроза виключення, бо мав погані оцінки.

Люди завжди хотiли побачити Бога. I в наш час багато хто запитує, чи можна побачити Бога. Прагнення до єднання з Богом закладене у нашiй людськiй природi. Першi люди перебували у постiйному спiлкуваннi з Богом, як про це ми читаємо у Бiблiї.
Але пiсля грiхопадiння люди перестали бачити Бога, тому що наша природа затьмарилася грiхом. Мiж Богом i людьми постала стiна, яка не давала можливостi спiлкуватися з Богом, як це було ранiше в раю. Якась невидима пелена нависла над людьми i закрила Бога вiд людей. Про це у Бiблiї сказано так: "I зробив Господь Бог Адамовi та дружинi його одяг шкiряний i зодягнув їх" (Бут. 3, 21).

З дитинства, скільки себе пам'ятаю, мріяла про кар'єру незалежної бізнес-леді, жорсткою, упевненою в собі, нещадною до конкурентів. Адже і знала, чим такі закінчують: створивши свою фірму і збивши солідний капіталець, вони розчаровуються в житті, любові, дружбі, і вихід зі своєї самоти починають шукати як мінімум в алкоголі. Чому ці сумні картини майбутнього занепаду мене не зупиняли, не знаю. Мабуть, образи, почерпнуті з фільмів або реклам, виявилися настільки чіпкими, що звільнятися від них доводиться до цього дня — настільки глибоко в'їдалися вони в мою душу.

Жив колись хлопчисько із доволі складним характером. Він легко вибухав гнівом, був сварливий, робив багато шкоди.
Одного дня батько вручив йому мішечок із гвіздками і сказав, аби він забивав один цвях у палісадник, що оточував подвір'я, стільки разів, скільки із кимсь сваритиметься.
У перший день хлопець забив 36 гвіздків. Із плином часу зрозумів, що легше було би контролювати вибухи гніву, аніж забивати цвяхи, і якось увечері, через кілька тижнів, сказав батькові, що упродовж цього дня ні з ким не посварився.

Для того, щоб досягти у вихованні дітей позитивного результату, необхідно мати уявлення про їх психологічний розвиток. Виховання дитини починається з її зачаття і закінчується моментом вікової та моральної зрілості.
Народження та виховання дитини є невіддільною частиною сімейного життя християнина, а тому небажання деяких подружніх пар мати продовження роду розцінюється Церквою як гріх. Адже це є прямим порушенням Господньої заповіді "Люби свого ближнього, як самого себе" (Мф.22.39).

Вона була дружиною славетного ученого, що скрізь викликав захоплення, кандидата на Нобелівську премію у царині хімії. Але це була також самотня жінка, засмучена постійною відсутністю чоловіка, котрий знай пересідав з одного літака на другий, летів з однієї конференції
на другу.
Коли професор повертався додому і заставав дружину у сльозах, то реагував суворо і непривітно.

Незрідка можна почути докори в адресу православних, ніби у них багато що протирічить Священному Писанню християн — Біблії. Наприклад, вони моляться Богородиці і святим, а не одному лише Богові, а також почитають ікони і називають священиків «отцями», хоча Біблія забороняє це робити. Вони виконують безліч обрядів, про які в Біблії начебто немає ні слова. Що ж це означає: православні відмовилися від Біблії, замінивши її власними винаходами, які вони називають «Переданням»? Давайте розважимо.

Євангельськi читання дають нам привiд говорити про буття диявола, про руйнiвну смертоносну дiяльнiсть його.
I життя наше нинiшнє настiйливо вимагає, щоб ми усi дуже уважно поставилися до цiєї теми. Бо незнання наше, або сором'язливе замовчування, або навiть i заперечення буття цiєї страшної сили робить нас перед нею зовсiм обеззброєними, i вона може вести нас, як овець на заклання, до загибелi.

15 серпня 2009 року Львівське православне молодіжне братство Пресвятої Богородиці на честь ікони Її "Нев'янучий Цвіт" з благословення Високопреосвященнішого Андрія (Горака) митрополита Львівського і Сокальського та за погодженням із Синодальним управлінням у справах молоді УПЦ КП з нагоди початку Успенського посту проводить паломницьку поїздку у с.Заглинна Жовківського р-ну Львівської обл.

Про священство можна сказати те, що святі говорили про чернецтво, а саме: якби всі знали, як добре бути ченцем, — всі б пішли в монастир. Але якби всі знали, як важко бути ченцем, — ніхто б не пішов в монастир. Я думаю, що священство в цьому сенсі сповна порівнянно з чернецтвом. Воно — красиво, але дуже важко. Тягар священства відчувається не всіма священиками і не відразу. Особливо воно важке для тих, хто рукоположувався не цілком по духовних мотивах, тобто думав про славу, про можливість керувати людьми, вигадував собі власну святість або просто, за словами Димитрія Ростовського, пішов в священики не за Ісуса, а за хліби куса.

Кожне євангельське читання повинно утверджувати нашу вiру в Iсуса Христа, Сина Божого, i давати нам настанову, як жити i чим керуватися у цьому грiховному i розбещеному свiтi.
Ось i сьогоднiшнє євангельське читання розповiдає про те, як Iсус Христос пiсля чудесного насичення п'ятьма хлiбами i двома рибинами п'яти тисяч народу наказав апостолам сiсти в човен i переправитися на iнший берег Галилейського озера, а Сам пiднявся на гору помолитися на самотi.

Сьогодні можна жити з комфортом, чи не так? Від лиходіїв нас береже міліція. Від хвороб — щеплення, вітаміни і інші медичні штучки. З пожежами розбираються суворі люди в мідних шлемах, а страхові компанії квапляться утішити погорільців. З усіх боків чутні завірення, що не залишать, допоможуть, протягнуть руку. Окремі громадяни, цілі колективи і потужні організації оточують нас турботою і увагою. Живи та радій!