Святий Костянтин народився, очевидно, у Козельці — сотенному місті Київського полку на початку XVIII ст. Здобув освіту у Чернігівському колегіумі. З 1727 р. навчався у класах філософії та богослов`я Києво-Могилянської Академії. Не закінчивши повного курсу богослов`я, близько 1730 р. висвятився й вступив на службу духівником російського посольства у Стамбулі (Константинополі). Під час своїх подорожей св. Костянтин вивчив грецьку мову й здійснив численні «подвиги благочестя».

Невдовзі після воскрешення Лазаря,за шість днів до єврейської Пасхи, Ісус Христос звершив урочистий вхід в Єрусалим, щоб показати, що Він є істинний Христос Цар, і йде на смерть добровільно.
Наблизившись до Єрусалима, прибувши до селища Виффагії, до гори Елеонської, Ісус Христос послав двох учеників Своїх, сказавши: "Підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив'язану ослицю і осля з нею, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв'яжіть їх і приведіть до Мене. І якщо хто скаже вам щось, відповідайте, що вони потрібні Господу; і одразу ж відішле їх".
Урочистий вхід Господній в Єрусалим відзначається Св. Православною Церквою в останню неділю перед світлим святом Пасхи.

Наближалося свято єврейської Пасхи,а з ним наставали й останні дні життя Ісуса Христа на землі. Злоба фарисеїв і начальників юдейських дійшла краю, закам'яніли серця їхні від заздрощів, властолюбства та інших пороків, і вони не хотіли прийняти лагідне й милосердне вчення Христа. Вони вичікували зручного моменту, щоб схопити Спасителя і віддати на смерть. І ось тепер їхній час наближався; наставала влада темряви, і Господь віддавався в руки людські.
Це велике чудо Спасителя, воскрешення Лазаря, згадується православною Церквою у суботу на шостому тижні Великого посту (напередодні Вербної неділі).

Про останній,Страшний Суд Свій над усіма людьми при другому Своєму пришесті Ісус Христос учив так. Коли прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді Він сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і Він відокремить одних людей від інших (вірних і добрих від безбожних і злих), подібно до того, як пастир відокремлює овець від козлів; і поставить овець (праведників) праворуч Себе, а козлів (грішників) ліворуч.

Преподобний Олексій, затворник Печерський, подвизався в Ближніх печерах Києво-Печерського монастиря в XIII столітті. Мощі його були відкриті після 1675 року.
Пам'ять преподобного Алексія згадується 7 травня (нов.стиль) тому що його мощі спочивають поруч з мощами преподобного Сави Печерського.
Пам'ять також з собором преподобних отців Ближніх печер (11 жовтня за н. ст.) і з собором всіх Києво-Печерських чудотворців (2-ий Тиждень Великого посту).

Так часто доводиться чути від людей: я молюся, я прагну до Бога, я прагну зустрічі з Ним, - а разом з цим Він ніби залишається мені далеким, не має у мене живого почуття Його близькості...
Сьогоднішнє Євангеліє не засуджує таке ставлення, але мало б розкрити наше серце до чогось іншого. У людини, у сотника була болісна потреба: його слуга помирав, лежав у хворобі. І він звернувся до Христа за допомогою. Христос йому відповів: Я до тебе прийду... І що ж відповів Йому сотник? - Ні! Не приходь! Я недостойний, щоб Ти зайшов під мій дах, - достатньо одного Твого слова, сказаного тут, щоб здоров'я та життя повернулися моєму слузі...

Зазвичай свої бесіди з старшокласниками про сім’ю я починаю з пояснення понять любові і закоханості. Любов - це коли «два в плоть єдину». Коли здійснилося якесь єднання двох осіб в єдину плоть. А закоханість - це просто відчуття любові, що зароджується (але яка ще не народилася). Причому закоханість, як правило, переживається набагато яскравіше, ніж любов.

Ще одну притчу щодо лінощів і недбальства наших сказав Ісус Христос. Один чоловік, відбуваючи в чужу країну, покликав рабів своїх і доручив їм своє майно. Одному він дав п'ять талантів, другому два таланти, іншому ж один талант, кожному за його можливостями; і відразу ж виїхав.

Для того,щоб люди завжди були готові до зустрічі Господа, тобто до суду Божого, а отже, до смерті, бо смерть є початок суду Божого над людиною, Ісус Христос розказав притчу про десятьох дів. У цій притчі Господь уподібнив усіх нас десяти дівам, яких покликали на весілля. За східним весільним обрядом наречений ішов за нареченою, яка чекала на нього в домі свого батька. Подруги її, дівчата, із запаленими світильниками пізнього вечора повинні були зустріти молодого і привести до молодої.

Ісус Христос прорік,що спіткає в майбутньому увесь наш світ і всіх людей. Він учив, що настане кінець світу, і земне життя людського роду закінчиться; тоді Він удруге прийде на землю і воскресить усіх людей (тоді тіла усіх людей знову з'єднаються зі своїми душами й оживуть), і вчинить тоді Ісус Христос суд над людьми, і віддасть кожному за ділами його. "Не дивуйтеся цьому, – сказав Ісус Христос, – бо настане час, в який усі, хто знаходиться у гробах, почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть; і вийдуть з могил – одні, хто чинив добро, для вічного, блаженного життя, інші, які чинили зло, для осудження".

До Ісуса Христа приходили митарі і грішники, щоб послухати Його. Гордовиті фарисеї і книжники, вчителі єврейського народу, ремствували через це на Ісуса Христа і казали: "Він приймає грішників і їсть з ними".
На це Ісус Христос розповів кілька притч, в яких показав, що Бог з радістю і любов'ю приймає кожного грішника, що кається.

Багато людей приносили до Ісуса Христа своїх дітей,щоб Він доторкнувся до них, поклав на них руки з молитвою, благословив їх. Ученики ж Христові не пускали їх, думаючи, що не варто через дітей турбувати Учителя.
Але Ісус Христос, побачивши це, обурився і, покликавши учеників, сказав: "Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього".
І, обнявши дітей, Ісус Христос поклав на них руки і благословив їх.