Коли апостоли розмовляли з Клеопою та Лукою,учениками Христовими, які повернулися з Еммауса, а двері дому, де вони знаходилися, були замкнені з остраху перед юдеями, раптом Сам Ісус Христос став посеред них і сказав: "Мир вам!" Вони схвилювались і перелякались, думаючи, що бачать духа.
Але Ісус Христос сказав їм: "Чого хвилюєтесь і чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене".

Надвечір того самого дня,коли Ісус Христос воскрес і явився Марії Магдалині, Марії Якововій і Петрові, двоє учеників Христових (з числа 70-ти), Клеопа і Лука, йшли з Єрусалима в поселення Еммаус, що знаходилося недалеко від Єрусалима.
По дорозі вони розмовляли між собою про всі події, які відбулися в останні дні у Єрусалимі, – про страждання і смерть Спасителя. Коли вони так розмірковували над усім, що сталося, Сам Ісус Христос наблизився до них і пішов поруч з ними. Та щось немов стримувало очі їхні, так що вони не впізнавали Його.

Професія — як жінка: не ти її вибираєш, а вона — тебе. Коли мене в дитинстві запитували «ким ти хочеш стати?», я збентежено мовчав і завжди заздрив одноліткам. Вони радісно рапортували про свою майбутню професію, а я — не міг. Думав, поки не вирішу, ким бути, залишуся ніким. Драма розгоралася. У школі всі мріяли стати льотчиками, а я висоти боявся. «Прибиратимеш сміття!» — лякали вчителі.

Того ж вечора,невдовзі після того, як все звершилося, до Пилата прийшла знана, багата людина Йосиф Аримафейський (з міста Аримафеї). Йосиф був учеником Ісуса Христа, але таємним – з остраху перед юдеями. Це була добра і справедлива людина, яка не брала участі в зібранні, в осудженні Спасителя. Він просив у Пилата дозволу зняти тіло Христове з хреста і поховати.

Страта через розіп'яття на хресті була найганебнішою,найболіснішою і найжорстокішою. На таку смерть у ті часи засуджували найневиправніших злочинців: розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Муки розіп'ятої людини неможливо описати. Крім нестерпного болю в усіх частинах тіла, розіп'ятого мучили страшна спрага і смертельні душевні страждання. Смерть була такою повільною, що багато хто вмирав на хресті лише через декілька днів. Навіть виконавці страти – зазвичай люди жорстокі – часто не могли спокійно дивитися на страждання розіп'ятих. Вони готували питво, яким намагались втамувати неймовірну спрагу, або ж робили суміш з різних речовин, що на якийсь час притуплювали свідомість і полегшували муки. Згідно з єврейським законом, розіп'ятий на дереві вважався проклятим. Начальники юдейські хотіли навіки зганьбити Ісуса Христа, засудивши Його на таку смерть.

8 липня 2010 р. у Покровському кафедральному соборі Львова о 9 годині ранку розпочалася заупокійна Божественна літургія, яку очолив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні 17 архієреїв Київського Патріархату, а також близько 400 священиків. Собор та площа перед ним були наповнені народом. Богослужіння у прямому ефірі транслювало Львівське телебачення.

7 липня 2010 року увечері Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова разом із митрополитом Рівненським і Острозьким Євсевієм, митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Бориспільським Димитрієм, духовенством відслужив парастос за упокій душі новопреставленого митрополита Андрія.

Близько 16.00 6 липня гріб з тілом спочилого митрополита Львівського і Сокальського Андрія привезено до Свято-Покровського кафедрального собору (вул. Грушевського, 2), де його зустріло духовенство єпархії.
Гріб встановлено у храмі, де протягом 6 і 7 липня відбуватиметься церемонія прощання зі спочилим владикою. В цей час за традицією цілодобово буде звершуватися читання Євангелія (з перервою на богослужіння).
7 липня 2010 р. о 18.00 біля гробу буде звершено соборний парастас за участю духовенства.
8 липня 2010 р. о 9.00 у Покровському соборі розпочнеться заупокійна Божественна літургія, яку очолить Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні єпископів та духовенства. Після літургії (приблизно об 11.00) розпочнеться чин відспівування покійного митрополита Андрія.

6
Вівторок
Вишгородської (Володимирської) iкони Божої Матерi. Мч. Агрипини. Прав. Артемiя Веркольського (1545). Свт. Германа, архиєп. Казанського (1567). Мчч. Євстохiя, Гая, Провiя, Лолiя, Урвана та iнших (ІV).
Псково-Печерської, званої “Розчулення” (1524), та Заоникiївської (1588) iкон Божої Матерi.
1 Кор., 136 зач., VІ, 20 – VІІ, 12. Мф., 57 зач., ХІV, 1–13 – за вівторок.
1 Кор., 137 зач., VІІ, 12–24. Мф., 60 зач., ХІV, 35 – ХV, 11 – за середу.

Після того,як Ісуса Христа було засуджено на розіп'яття, Його віддали воїнам. Ті ж, узявши Його, знову знущалися і глумилися з Нього. Насміявшись, вони зняли з Нього багряницю й зодягли у власний одяг. Засудженим на розіп'яття належало самим нести хрест свій, тому воїни поклали на плечі Спасителю хрест Його і повели на місце, призначене для розіп'яття. Це був пагорб, який називали Голгофою, або Лобним місцем. Голгофа знаходилася на захід від Єрусалима, неподалік від міської брами, яка називалася Судною.

Коли знову привели Господа Ісуса Христа до Пилата,то вже біля преторії зібралося багато народу, начальників і старійшин.
Пилат, скликавши первосвящеників, начальників і народ, сказав їм: "Ви привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. Я відсилав Його до Ірода, але й він також нічого не знайшов у Ньому вартого смерті. Отже, краще я покараю Його і відпущу".

Цар галилейський Ірод Антипа,який стратив Іоана Хрестителя, багато чув про Ісуса Христа і давно бажав побачити Його. Коли до нього привели Ісуса Христа, він дуже зрадів, сподіваючись побачити від Нього якесь знамення. Ірод ставив Йому багато запитань, та Господь нічого не відповідав йому. Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.