Cвященномученик Зіновій, єпископ Егейський, і сестра його Зиновія зазнали мученицької смерті у 285 році в Кілікії. Вони з дитинства сприйняли святу християнську віру від своїх батьків і вели благочестиве, цнотливу життя. У зрілі роки, маючи відчуження до сріблолюбства, роздали вони своє майно, отримане у спадок, незаможнім. За благодійність і святе життя Господь нагородив Зиновія даром зцілення різних хвороб. Він був обраний єпископом християнської громади в Кілікії.
Пам'ять - 12 листопада(нов. ст.)

Спекотливої літньої днини робітникові, що працював на багатого господаря, було звелено скопати сад. Наймит неохоче взявся до роботи. При цьому він нарікав на Адама, що через нього люди отак використовують працю інших людей.
Ці ремствування і прокльони дійшли до вух господаря.
— Чого ти нарікаєш? Б'юсь об заклад, що на місці Адама ти вчинив би так само, — сказав він наймитові.
— Ні, напевно ні, — сухо відказав робітник. — Я нізащо не піддався б спокусі!
— Побачимо! — відповів господар і запросив його на обід.
У призначений час наймит з'явився до дому свого хазяїна. Той запровадив його до кімнати, а там уже чекав стіл, заставлений усякими наїдками.
— Можеш частуватися усім, чим тільки захочеш, лишень не торкайся вази, що стоїть отам на краю стола, аж доки я не повернуся, — мовив господар.
Наймит не гаяв часу, а відразу всівся за столом і взявся куштувати усі страви, що стояли перед ним. Врешті його погляд затримався на прикритій вазі, що стояла скраю.

Свята Анастасія Римлянка стала сиротою у віці трьох років. Виховувалася вона у монастирі поблизу Риму, в якому і прийняла чернецтво. Ігуменя монастиря виховала Анастасію у гарячій вірі, у страху Божому і послуху. За імператора Декія (249-251 рр.) Анастасії виповнилося 21 рік. Вона була дуже вродливою, і багато відомих римлян просили її руки, але Анастасія всім відмовляла, бажаючи залишитися невістою Христовою.
Пам'ять преподобномучениці Анастасії Римлянки - 11 листопада (н.ст.).

Вітаємо з іменинами настоятеля храму Всіх святих землі української кандидата богословських наук протоієрея ВІКТОРА Феденьківа.

Народився в місті Амафунті на острові Кіпрі і був сином знатного вельможі Єпіфанія. З юності він був вихований в благочесті і страху Божому. Прийшовши в вік, він, з волі батьків своїх, вступив у подружжя і мав дітей, але незабаром діти та дружина його померли. Звільнившись від пут шлюбного життя, він подякував Богові і став жити по-чернечому, хоча і не був ченцем. Він старанно служитв Господеві, вправляючись в частій молитві і у всіх богоугодних справах, особливо був милосердним і милостивим до всіх, що зазнали лиха від злиднів. Чесноти прославили його серед людей і сам імператор поважав його.
Пам'ять святителя Іоанна Милостивого згадується 25 листопада (нов. ст.).

Сьомий Вселенський Собор відбувся в 787 році в місті Нікеї за імператриці Ірини (вдови імператора Лева Хозара), і в ньому брали участь 367 отців.
Собор було скликано проти іконоборчої єресі, яка виникла за 60 років до Собору, за грецького імператора Лева Ісавра, який, бажаючи навернути магометан у християнство, вважав за необхідне знищити вшанування ікон. Ця єресь тривала за його сина Костянтина Копроніма й онука Лева Хозара.
Собор осудив і відкинув іконоборчу єресь і визначив – ставити і покладати у св. храмах, разом із зображенням Чесного і Животворчого Хреста Господнього, і святі ікони, шанувати і віддавати їм поклоніння, підносячись розумом і серцем до Господа Бога, Божої Матері і святих, на них зображених.

Воїн-християнин Віктор служив у римській армії під командуванням дукса (або коміта) Севастіана. Коли почалися гоніння на християн, його привели до командувача і звеліли принести жертви поганським богам. Віктор відмовився і був підданий катуванню, його кинули в розпечену піч і залишили в ній протягом 3 днів, але мученик залишився неушкодженим. Потім його змусили з'їсти отруєне м'ясо, але отрута не подіяла, а чарівник, приготували зілля, увірував у Христа. Після цього Віктора віддали на більші катування: йому витягували жили, кинули в котел з киплячим маслом, повісили на дереві і палили тіло свічками, вливали в уста мученика прах, змішаний з оцтом.
Пам'ять - 24 листопада за нов. стилем.

Шостий Вселенський Собор відбувся в 680 році в місті Константинополі за імператора Костянтина Погоната, і в ньому брали участь 170 єпископів.

18 листопада 2010 р. розпочався перший архіпастирський візит до Австралії – з благословення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета митрополит Львівський і Сокальський Димитрій відвідує парафії Київського Патріархату на далекому континенті.
Від давнього часу українці почали селитися на Австралійському континенті. Колись треба було два місяці пливти пароплавом для того, щоби дістатися туди – тепер літаком дорога займає більше доби. Але, незважаючи на величезну відстань між Україною та Австралією, українці, які живуть у цій далекій країні, незмінно люблять свою Батьківщину і свою Українську Церкву.

В четвер 14.10.2010 року, у свято Покрови Пресвятої Богородиці, біля Ратуші у Львові відбулася маніфестація за захист демократії в Україні від гендер-гей диктатури.
Близько 500 християн прийшло на Площу Ринок, щоб продемонструвати свою чітку позицію заперечення відносно гендер-гей політики і ювенальної юстиції. До цієї акції протесту приєдналися представники громадських організацій, діяльність яких спрямована на захист молоді, сім’ї та суспільства від аморальності, наркотиків, алкоголю, збоченоcтей, а насамперед від втрати загальнолюдських і християнських цінностей.

Цього року Свято-Георгіївський монастир на Козацьких Могилах (с. Пляшева Радивилівського району Рівненської області) багатий на визначні дати. Рівно сто п'ятнадцять років тому, у 1910 році, було закладено перший камінь у будівництво Георгіївського храму-пам’ятника.
Величний триповерховий Георгіївський храм будувався чотири роки, а для того, щоб ченцям заснованого монастиря було де молитися у 1912 році на Козацькі Могили було перенесено дерев’яний Михайлівський храм, який стояв раніше у сусідньому с. Острів. Саме в цьому селі у 1651 році, під час битви під Берестечком, була ставка гетьмана Богдана Хмельницького і православний Михайлівський храм був найближчим до гетьманської ставки. За переказами, саме у цьому храмі Богдан Хмельницький разом зі своєю старшиною сповідався та причащався Святих Дарів перед битвою, та отримав з рук Коринфського митрополита Іоасафа меча, освяченого на Гробі Господньому в Єрусалимі.