Багатьом відомо про мученицьку кончину в Криму наприкінці I ст. святого Климента, Римського папи. Менше відомо, що за п’ять з половиною віків по тому ця земля була освячена смертю ще одного римського архієрея – Мартина I.Народився він в італійському місті Тоді у сім’ї священика, рано покинув батьківське обійстя і в Римі був висвячений на диякона. Тодішній папа Теодор I помітив його здібності й розум і послав до Царгорода зі складним дипломатичним завданням: контролювати усунення з престолу патріарха Пірра. Справа в тім, що тоді, у VII столітті, в Християнстві точилася гостра боротьба між православними та монофелітами, які хоч і визнавали, що Ісус Христос має Божественну й людську природу, але заперечували, що Він має і дві волі (вважали, що Син Божий має лише одну волю – Божественну). Монофелітами були в той час і царгородські патріархи, і візантійські імператори, а Рим перебував під їхньою владою. Коли папа Теодор помер, на його місце було обрано Мартина, на той час іще навіть не єпископа, таким високим був його авторитет. Щойно він зайняв престол римського архієрея – відразу, 649-го року скликав синод єпископів у Латерані, який осудив монофелітські помилки. Це все сталося без згоди імператора-єретика, який спершу намагався схилити папу до монофелітства, а згодом наказав убити його. Проте імператорський намісник у Равенні, який намагався здійснити цей вирок, раптом осліп. Наступного разу імператор Констант II послав до Рима воїнів, і ті викрали Мартина. Хворого папу цілий рік тримали на безлюдному острові, а 654 року перевели до столичної в’язниці. Там його було засуджено до страти, яку замінили довічним засланням у Крим на сумнозвісні корсунські каменоломні (тепер це околиця Севастополя). У Криму тоді лютував голод, але не це найбільше пригнічувало папу, а відступництво й байдужість усіх тих, хто міг би поліпшити його становище, проте хутко забув свого архієрея, брата і друга. Помер ісповідник од виснаження 16 вересня 655 року; згодом його мощі перевезли до Рима, в церкву Сан-Мартіно. А монофелітство, в боротьбі з яким загинув святий Мартин, 680-го року було засуджено на VI Вселенському соборі. Тож нині всі правовірні християни возносять прохання: «Святий Мартине Сповіднику, моли Бога за нас!»
27 квітня - день пам'яті свт. Мартина Сповідника, папи Римського (655).
Підготував Віктор Гребенюк
