Хто ближче приглянеться до нашого церковного року, той чітко завважує, що наша Православна Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед святами св. Апостолів Петра і Павла та празником Успіння Преч. Діви Марії. Маємо врешті і довгий піст перед Різдвом Христовим. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших. Тому і піст творився на взір Пасхальному, і навіть носить назву Чоторидесятниці. Тож погляньмо на його історію, час, тривання та завдання.

В околицях Вифлеєму жив собі один вовк. Він був справжнім пострахом для тутешніх пастухів, які мусили цілими ночами стерегти від нього стада своїх овець. Хтось із пастухів завжди залишався на сторожі, а вовк усе ходив голодний, підступний і злий.
Та ось настала дуже дивна ніч. Пасовиська сповнилися світлом, музикою і життям. Скрізь звучали дивовижні ангельські пісні. Народилося дитятко — такий маленький рожевий клубочок.
Вовк здивувався, що прості суворі пастухи, всі як один, побігли, аби уздріти дитя.

Казанська ікона, належить до найбільш відомих і шанованих у всьому Православному світі ікон Божої Матері. Святкування Пресвятій Богородиці, на честь ЇЇ ікони, званої «Казанська», встановлене на знак вдячності Цариці Небесній за визволення града Москви і всієї Русі від нашестя поляків в 1612 році. Кінець XVI і початок XVII століття відомі в історії Росії як Смутний час. Московія потерпала від нападів польських військ, які глумились над православною вірою, грабували і палили храми, міста і села. Обманним шляхом їм вдалося заволодіти Москвою. За закликом святійшго патріарха Єрмогена московити стали на захист батьківщини. В ополчення, яке очолив князь Димитрій Михайлович Пожарський, було прислано чудотворний образ Пресвятої Богородиці.

Св. Никифор жив за часів іконоборства. Імператор Лев Вірменин, іконоборець, позбавив його патріаршого престолу і відіслав у заслання на острів Проконнесі. Там, в задушливій темниці, він провів 13 років. Помер в 828 р.
Згодом, у березні 846 року, при благочестивій цариці Феодорі, яка відновила іконошанування, мощі св. Никифора були знайдені нетлінними і пахучими, і були перенесені до Константинополя і покладені в Софійському храмі. Рука св. Никифора зберігається на Афоні, в Хіландарському монастирі.
Перенесення мощей святителя Никифора святкується 26 березня (за новим стилем).

Згідно з переданням, цей образ Божої Матері був написаний самим євангелістом Лукою на 15-й рік після Вознесіння Господнього. У 5-му столітті ікона, що отримала назву Єрусалимської, була перенесена в Константинополь. Саме завдяки заступництву Богородиці було відбито напад скіфів на Візантію за імператора Іраклія (575-641 рр.). У зв'язку із Хрещенням Київського князя Володимира візантійці подарували ікону на Русь. Згодом Єрусалимський образ було відправлено до новохрещених новгородців, а за царювання Івана Грозного - перенесена в Успенський собор у Москві. На жаль, у роки нашестя Наполеона оригінал ікони зник. Зберігся лише її точний список. Яким чином вона опинилася в Гробниці Пресвятої Богородиці в Єрусалимі – на жаль, невідомо, проте святий образ і донині зберігається там.
Святкування - 25 жовтня за нов. стилем.

Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує свято Покрови. Культ Богоматері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого і ревного культу мабуть лежить у тому, що тут йдеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помомчі й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила. Тому празник Покрови завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення Її покрова і заступництва.

1 вересня 2011 року вийшов друком «Православний церковний календар – 2012» – офіційне інформаційне видання Київської Патріархії.
Календар традиційно містить загальні та щоденні богослужбові відомості на 2012 рік, абетковий покажчик чоловічих та жіночих імен святих, відомості про правлячих та вікарних архієреїв, про єпархії та закордонні парафії Київського Патріархату, а також окремі офіційні документи. Окрім цього в календарі вміщено кольорові фотографії єпископату УПЦ КП, а також фотолітопис життя Церкви за минулий рік.

Вишгородська ікона Божої Матері, відповідно до Передання Церкви, була написана євангелистом Лукою на дошці від столу, за яким був за трапезою Спаситель з Пречистою Матір'ю і праведним Йосипом. Божа Мати, побачивши цей образ, промовила: «Віднині ублажатимуть Мене всі роди. Благодать Народженого від Мене й Моя нехай буде з цією іконою». В 1131 році ікону була надіслано до Руси з Константинополя святому князеві Мстиславові († 1132, пам'ять 15 квітня), і вона була поставлена в Дівочому монастирі Вишгорода – давнього помісного уділу святої рівноапостольної великої княгині Ольги.
28 квітня за н.ст. Православна Церква особливо шанує Вишгородську (Володимирську) ікону Пресвятої Богородиці.

Феодорiвська (Федорівсько—Костромська) ікона Божої Матері написана євангелістом Лукою і близька по іконографії до Володимирської ікони Божої Матері.
Назву свою ікона отримала від великого князя Ярослава Всеволодовича, батька святого Олександра Невського, що носив в святому хрещенні ім'я Федір,— на честь святого Федора Стратілата. Знайдена вона була, за переказами, його старшим братом, святим Юрієм Всеволодовичем, в старій дерев'яній каплиці біля старовинного міста Городця — пізніше на тому місці був влаштований Городецький Федорівський монастир. Князь Ярослав — Федір, що став після загибелі в битві з татарами на Ситі святого Юрія великим князем Володимирським, в наступному, 1239 році урочисто переніс його мощі з Ростова в Успенський собор Володимира, а іконою, що залишилася від брата, благословив свого сина, святого Олександра Невського.
Святкування ікони - 29 серння (за новим стилем).