Саме 10 лютого відзначаєм день Преподобногой Єфрема Сирієцького (Сірін, Сіріянин), вчитель покаяння, народився на початку IV століття (рік його народження точно невідомий) у місті Низибії (Месопотамія) у християнській родині бідних хліборобів. Батьки виховали сина в благочесті. Але, вирізняючись з дитинства запальним, дратівливим характером, він замолоду часто сварився, робив необдумані вчинки, навіть сумнівався в Промислі Божому, поки не дістав від Господа напоумлення, що направило його на шлях покаяння і спасіння. Одного разу його несправедливо звинуватили в крадіжці овець і вкинули до в’язниці. Там він почув вві сні голос, що закликав його до каяттяя і виправлення життя. Він був виправданий і звільнений. У Єфремі пробудилося глибоке покаяння. Юнак пішов в гори поблизу й зробився пустельником. Такий рід християнського подвижництва був заведений у Низибії учнем преподобного Антонія Великого єгипетським пустельником Євгенієм.
Серед пустельників особливо вирізнявся знаменитий аскет, проповідник християнства й викривач аріан єпископ Низибійської Церкви святий Яків (пам’ять 13 січня). Преподобний Єфрем став одним з його учнів.Під благодатним керівництвом святителя преподобний Єфрем здобував християнську лагідність, смиренність, покірність Промислу Божому, що дає силу безмовно переносити різні спокуси. Святитель Яків знав високі чесноти свого учня й використовував їх на благо Церкви - доручав йому читати проповіді, навчати дітей в училищі, взяв його з собою на I Вселенський Собор в Нікеї (325 р.). Преподобний Єфрем 14 років перебував у послуху в святителя Якова до його кончини.
Після завоювання Низибії персами в 363 році преподобний Єфрем полишив пустелю й оселився в монастирі коло міста Едеси. Тут він побачив багато великих подвижників, які провадили життя в молитвах і співанні псалмів. Печери були їхнім єдиним притулком, харчувалися вони лише рослинами. Особливо він зблизився з подвижником Юліаном (пам’ять 18 жовтня), який був з ним одного покаянного духу. Преподобний Єфрем поєднав з подвижницькими працями безперестанне вивчення Слова Божого, черпаючи в ньому для своєї душі розчулення й мудрість. Господь дав йому дар вчителювання, до нього почали приходити люди, котрі чекали почути його настанови, які особливо діяли на душі бо він починав їх з викриття самого себе. Преподобний і усно й письмово вчив усіх покаянню, вірі й благочестю, викривав аріанську єресь, яка хвилювала тоді християнське суспільство. Язичники, слухаючи проповіді преподобного, наверталися до християнства.
Чимало попрацював він і в тлумаченні Святого Письма - поясненні Пятикнижжя Мойсеєвого. Ним написано багато молитов і пісень, які збагатили церковне Богослужіння. Відомі молитви до Пресвятого Трійці, Сина Божого, Пресвятої Богородиці. Він написав для своєї Церкви пісні на дні дванадесятих Господніх свят (Різдво Христове, Хрещення), Воскресіння, похоронні пісні. Його покаянна молитва “Господи і Владико життя мого…” читається в Великий піст і закликає християн до духовного оновлення. Церква з давніх часів високо цінувала праці преподобного Єфрема: його твори читалися в окремих церквах на зборах вірних після Святого Письма. І нині за Статутом Церкви деякі його повчання призначено читати в дні посту. Між пророками святий Давид, переважав як псалмоспівець; між святими отцями Церкви преподобний Єфрем Сирієць - як молитвенник. Духовна досвідченість зробила його наставником ченців і помічником едеських пастирів. Преподобний Єфрем писав сирійською, але його твори дуже рано були перекладені на грецьку і вірменську мови, а з грецької - на латинську і слов’янську.
“Якщо Син Божий у тобі, то й царство Його в тобі. Ось царство Боже - всередині тебе, грішнику. Увійди в самого себе, шукай ретельніше і легко знайдеш його. Поза тобою - смерть, і двері до неї - гріх. Увійди в себе, перебувай у серці своєму, тому що там - Бог”. Безперервна духовна тверезість, розвиток добра в душі людини дає їй можливість сприйняти працю як блаженство, і самопримус як святість. Відплата починається в земному житті людини, підготовляється ступенем її духовного вдосконалення.
Хто на землі виростив собі крила, каже преподобний Єфрем, той там злетить вгору; хто тут очистить розум свій - той там побачить славу Божу; якою мірою кожний полюбить Бога - тою мірою насититься любов’ю Його. Людина, яка очистила себе і здобула благодать Духа Святого ще тут, на землі, вже очікує Царство Небесне. Здобувати життя вічне, за вченням преподобного Єфрема, не означає перейти з однієї сфери буття в іншу, а означає знайти “небесний” духовний стан. Вічне життя не дарується людині тільки бажанням Божим, але, як зерно, поступово виростає в ній чрез подвиг, працю й боротьбу.
Запорука обожнення в нас - Хрещення Христове, головний двигун християнського життя - покаяння. Преподобний Єфрем Сирієць був великим учителем покаяння. Прощення гріхів у таїнстві Покаяння, за його вченням, це не зовнішнє виправдання, не забуття гріхів, а повне їх знищення. Сльози покаяння змивають і спалюють гріх. І ще - вони животворять, перетворюють гріховне єство, дають силу “ходити шляхом заповідей Господніх”, підкріплюючись надією на Бога. У вогненній купелі Покаяння, писав преподобний, “сам себе переплавляєш ти, грішнику, сам себе воскрешаєш із мертвих”.
Пам'ять - 10 лютого за новим стилем.
Українська Автокефалія
