Бог створив людину для нетління (Прем. 2:23), оселивши її в раю, наділив її свободою волі, і як Всевідаючий бачив, що самостійність людини, не утвердженої в добрі, таїть небезпеку і може породити смерть. Слово смерть і його поняття з'явилися тут, у раю. Його промовив Господь Бог до Свого створіння, ще не випробуваного у вірності Богу. «Смертю помреш, якщо скуштуєш з дерева пізнання добра і зла» (Бут. 2:17). Бог смерті не створив. В природу людини її ввів гріх старанням диявола "Заздрістю диявола увійшла смерть у світ" (Прем. 2,24). Якби Єва не знадилася на спокусу диявола, не втратила довіри Богу, то не було б гріха. «Єдиною людиною гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, таким чином смерть перейшла на всіх людей» (Рим. 5;12). «Як від зараженого джерела природно тече заражений струмочок, так від родоначальника, що заражений гріхом і тому смертний, природно народжуються заражені гріхом і тому смертні нащадки» (Православний Катехізис митрополита Філарета). Свавілля, непослух були причиною смерті тілесної і душевної. Як навчає Православна Церква, наслідками гріхопадіння є: стосовно душі - духовна смерть внаслідок позбавлення благодаті Божої та ушкодження всіх сил її духовної природи (потьмарення в ній образу Божого); стосовно тіла - хвороби та смерть тіла.
Жила в в одному селі вбога вдовиця. Чоловік її на війні загинув, і лишилася вона сама з малими діточками. Тяжко вони бідували. Працювала жінка день і ніч, копійку до копійки збирала, щоб купити на весну корову. Кожен-бо знає: як є молоко в хаті, то й голод не голод.
