З 9 по 23 серпня 2010 року на Херсонщині відбувся всеукраїнський виховно-вишкільний табір «Легіон». Організатором цього табору виступила всеукраїнська молодіжна організація «Пласт - Національна скаутська організація України». Протягом літа 2010 року українська молодь - волонтери з «Пласту» організували та провели понад 120 таборів, різного рівня по всій Україні. Серпень запам'ятався проведенням 15 найбільших всеукраїнських спеціалізаційних таборів, тобто специфічних, серед них: мандрівний-туристичний табір - «Говерла», морський табір - «КМТ», літунський табір - Чота Крилатих», а також виховно-вишкільний табір, що орієнтований на військово-краєзнавчий вишкіл - «Легіон». Варто відзначити, що проведення пластового таборового сезону у 2010 році благословив Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Від 1686 року Московська Патріархія підпорядкувала собі всю Київську митрополію, тобто не тільки терени Східної України та Київ, а й невід'ємні її частини в Західній Україні (Волинь, Поділля, Галичину, Холмщину), що потрапили під владу Польщі за угодою з Москвою в 1667 р. Але й під юрисдикцією Московського Патріарха переслідування православної Церкви в Польщі не припинилося. Навпаки, політичний поділ України полегшив Польщі запровадження унії, бо втратився міцний зв'язок між паствою, духовенством та вищою православною ієрархією.

Відраза до офіційної Церкви у колах інтелігенції нерідко призводила до релігійної байдужості, а то й до зневір'я. Молодь захоплювалася соціалістичними та революційними ідеями, відкидала Церкву й релігію як гальмо в розвитку людства. Однак частина інтелігенції зберігала віру та відданість християнському вченню, і в той же час гостро картала церковне керівництво.

Згідно з умовами переходу Київської митрополії під владу Москви, на які погодилися царі (їх було двоє у той час) та Московський Патріарх, православна Церква в Україні мала право на широку автономію. Вона зберігала право обирати митрополита і єпископів на власних Соборах. Під владою митрополита Київського залишалися всі монастирі в Україні. Йому належало право церковного суду. Він мав право на власну друкарню, в справи якої не повинна була втручатися Москва. Зважаючи на давність та історичне значення Київського митрополичого престолу, митрополит Київський вважався другим після Московського Патріарха.

З благословення Високопреосвященнішого Димитрія, митрополита Львівського і Сокальського, 14 жовтня, в день свята Покрови Пресвятої Богородиці близько 10 год. ранку до Свято-Покровського кафедрального собору м. Львова Української Православної Церкви Київського Патріархату прибуде Дубинська чудотворна ікона Божої Матері.

Преподобний Веніамін Печерський жив у XIV столітті і в світському житті був багатим купцем . Одного разу, слухаючи уважно церковне богослужіння, почув він псалмове слово: «загинуть всі, хто говорить брехню», - і в той час, відносячи ці слова до себе, сказав: Якщо Господь Бог знищить тих, які брешуть, то знищить і купців брехливих, а хто з купців може сказати, що він ніколи не говорив брехні?
Пам'ять - 13 жовтня.

Сьогодні, 11 жовтня, Православна Церква вшановує пам'ять преподобних отцiв Києво-Печерських, святі мощі яких спочивають у Ближнiх печерах СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ.

Преподобний Харитон Сповідник постраждав в Іконії під час одного з гонінь на християн при імператорах Галерії (305 - 311), Максиміані (305 - 313) чи Лікінії (311 - 324). У сповідницькому подвигу його утверджував благодатний приклад святої первомучениці Фекли (пам’ять 24 вересня), уродженки його рідного міста, пам’ять якої він особливо глибоко шанував. Святий Харитон мужньо викривав язичницьких богів і твердо сповідував віру у Єдиного істинного Бога - Христа-Спасителя.
Пам'ять преподобного Харитона Сповідника - 11 жовтня за н. ст.

Преподобна Марія, разом із своїм чоловіком дала таку обіцянку: якщо Бог дасть їм сина, то посвятять його службі Божій. Це означало, що вони зроблять з своєї сторони все, що зможуть, щоб на їх майбутнє дитя виконалась воля Божа.
3 травня 1319 року в домі боярина Кирила була радість: Марії Бог дав сина. На сороковий день по народженні принесли дитя до церкви, щоб здійснити над ним таїнство хрещення. Іерей, по імені Михаїл, назвав дитя під час хрещення Варфоломієм. Благословивши дитя і його батьків, служитель вівтаря Христового відпустив їх з миром.
Пам'ять - 8 жовтня, знайдення мощей - 18 липня (новий стиль).

Св. Іоасаф, у миру Іоаким, народився 8 вересня 1705 року у знаній українській родині Горленків. На восьмому році життя, як і вся багата українська шляхта, батьки послали хлопця до Києво-Могилянської академії. Розлучившись із сином, вони дуже сумували за ним. Одного разу батькові приснився сон, який пророчив долю його сина. У глибокій задумі сидів старий Горленко перед вечором на ґанку. Сонце заходило. Глянувши на захід, він побачив Божу Матір, що стояла на повітрі, і сина свого Іоакима, який молився, припавши до ніг її. Божа Матір сказала хлопцеві: "Почуті Мною молитви твої". І тоді злетів ангел і накинув на хлопця святительську мантію. Старий Горленко пішов розповісти про своє видіння дружині, але по дорозі усе забув і пригадав сон з усіма подробицями аж через багато років, після смерті сина.
Пам`ять - 23 грудня, а 17 вересня - відкриття мощів (нов. ст.).

Св. Феодосій був вихідцем із шляхетної родини Полонських, які згодом отримали прізвище Углицьких (звідси св. Феодосій Углицький). Батько Феодосія був священиком. Після навчання в Київській духовній академії св. Феодосій пішов на військову службу. Однак невдовзі він відмовився від усього мирського і почав провадити подвижницьке життя в одному з київських монастирів, будучи архидияконом, ігуменом, а потім – архимандритом. В 1692 р. св. Феодосій був висвячений на єпископа Чернігівського. У святительському сані він виявив батьківське піклування про свою паству, намагався зміцнювати в ній любов до побожного життя, подаючи усім своїм життям високий приклад. Святістю, увагою до людей і поблажливістю до недоліків кожного святитель здобув загальну любов і пошану.
Пам'ять святителя – 18 лютого, відкриття святих мощей – 22 вересня (новий ст.).

На своєму Помісному Соборі 15 липня 2004 року наша Свята Церква канонізувала двох великих святих, засновників і фундаторів Манявського Хрестовоздвиженського скита Іова і Феодосія, які своїми трудами і подвигами просяяли на всю Карпатську Русь-Україну. Відтепер 7 липня, в день Різдва Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана Церква наша згадує пам’ять цих двох подвижників чернечого життя. В Манявському скиту на прощу збирається велика кількість народу зі всієї України, і не тільки. Останнім часом Манявський скит, як твердиня Православ’я, відроджується.
Пам'ять святих Іова і Феодосія Манявських згадується 7 липня за новим стилем.
Пам'ять святого Феодосія Манявського - 7 жовтня за нов. ст.
Пам'ять святого Іова Манявського - 11 січня за нов. ст.