Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату висловлює протест діям правоохоронних органів Вінниччини, за допомогою яких негідні люди вирішили вчинити розправу над секретарем Вінницької єпархії священиком Ігорем Сіранчуком.
Межа беззаконня та міліцейського свавілля на Вінниччині перейдена. Слідчі вінницької міліції Буксир Д.М. та Чапалюк Т.Л. сформували сфабриковані матеріали кримінальної справи, яка має усі ознаки замовності. Згідно з нею священик Ігор Сіранчук нібито був причетний до нанесення травми невідомій йому жінці. Справу готують до передачі в суд.
Під час досудового слідства, управління Вінницької єпархії сподівалося на об’єктивний розгляд скарги від «потерпілої» громадянки, оскільки жодних обґрунтованих доказів причетності священика Ігора Сіранчука у неї не було. Але слідство вирішило ігнорувати очевидну непричетність священика до справи. Не зважаючи на відсутність доказів та повну неузгодженість та велику суперечність у показах обвинувачувачів, справу, яка пролежала більше року на столі слідчого стахановськими темпами почали допрацьовувати порушуючи при цьому навіть елементарні вимоги кримінально-процесуального законодавства України.
Не вдаючись у деталі справи хочемо навести лише деякі штрихи з неї, щоб було зрозуміло низький рівень роботи слідчих:
1. При складанні та реєстрації своєї заяви, а також при написанні пояснень «потерпіла» … вказала завідомо невірне місце проживання – а саме Вінницька область, с. Росоша, хоча зареєстрована та проживає за адресою м. Харків…
2. У заяві та поясненнях «потерпіла» вказує час події (час заподіяння тілесних ушкоджень близько 10.00), цей самий час зазначається і в акті Судово-медичної експертизи (СМЕ). Згідно пояснень, «потерпіла» одразу після падіння відчула різкий біль, їй стало погано і вона попросила свого брата, щоб той відвіз її до лікарні. Згідно ж матеріалів справи в лікарню вона звернулась лише після 17.00. Де «потерпіла» знаходилась від 10.00 до 17.00 слідством не з’ясовувалось.
3. Згідно акту СМЕ, рентгенівські знімки лівого плеча "потерпілої" надійшли аж 07 липня 2010 року – через кілька місяців після «травми». (не дивлячись на багаторазові запити експерта) разом із медичною картою хворої. Рентгенівські знімки були без номеру, а запис лікаря травматолога датований 26 квітня 2010 року, тобто на наступний день після події. Кінцевий діагноз поставлений 27 квітня 2010 року. Не дивлячись на те, що рентгенівський знімок не був пронумерований, що викликає сумнів щодо його правдивості та належності "потерпілій", новий знімок травмованого лівого плеча не проводився. Тому виникає декілька питань: 1). Чи саме 25 квітня 2010 року "потерпіла" отримала зазначені ушкодження; 2). Чи отримувала такі ушкодження "потерпіла" взагалі.
4. Велика кількість свідків переконливо стверджують про те, що "потерпіла" падала не на землю, а на іншу мешканку даного села. Окрім того скаргу про біль у плечі, окрім духовного наставника (священика Московського патріархату) і брата "потерпілої", ніхто зі свідків спочатку не підтверджував. Навпаки існують переконливі покази, що «потерпіла» нікому не скаржилась, а була присутня на місці події і після 13.00. Також є підтвердження свідків, що "потерпіла" працювала на городі наступного дня. Окрім того в матеріалах справи мають місце покази свідків, які вказують на те що "потерпіла" після 25.04.2010 року розповідала що плече їй зломила зовсім інша людина, однак ці свідчення слідчим не перевірялися.
5. Свідки, які почали свідчити про те що саме Ігор Сіранчук штовхнув 25.04.2010 року "потерпілу" з’явились аж через рік після події, починаючи із травня 2011 року. Окрім того дані покази досить схожі між собою. За характером написання вони притаманні особі, яка є юридично обізнаною, можливо являється працівником органів внутрішніх справ.
6. Не дивлячись на те, що нові свідчення свідків здобуті лише навесні в 2011 році і суттєво різняться від показів обвинуваченого, слідчим не проведено жодної очної ставки для усунення таких суперечностей, хоча це вимагає кримінально-процесуальне законодавство.
Все це та багато чого іншого (про що ми повідомимо, якщо таке відбудеться у судовому засіданні) свідчить про упереджене та зацікавлене ставлення органу слідства до даної справи і підтверджує її штучне походження.
Управління Вінницької єпархії звертається до політичних партій, громадських та міжнародних правозахисних організацій, світового українства дати оцінку діям правоохоронних органів Вінниччини.
Розправа над священиком Київського Патріархату не дивує нас, оскільки Київський Патріархат на Вінниччині по багатьом ознакам є гонимою Церквою. За сприяння місцевої влади у нас відбирають храми, нас позбавили можливості бути повноцінно присутніми у ЗМІ, нас ігнорують, коли ми намагаємося дати спростування на наклепницькі статті чи телепередачі. До цього часу релігійне життя на Вінниччині курує Ігор Салецький, який неодноразово порушуючи повноваження держслужбовця зводив наклепи на Вінницьку єпархію, а в юридичних питаннях відверто лобіював інтереси виключно Московського патріархату.
УПЦ КП єдина традиційна конфесія на Вінниччині, якій до цього часу не виділяють навіть відповідну ділянку під Кафедральний Собор.
Кульмінацією принизливого, дискримінаційного, нерівного ставлення до десятків тисяч наших прихожан і священиків стала вище згадана справа проти секретаря єпархії. Усі наші вірні, хто знає священика Ігора Сіранчука відзначають високу духовність та моральність цього зразкового священика.
Ми не дозволимо негідним людям безперешкодно чинити свої темні справи прикриваючись законом та правоохоронними органами. Управління Вінницької єпархії УПЦ КП зробить все можливе, щоб про цю негідну справу почув увесь, принаймні україномовний, світ.
Управління Вінницької єпархії звертається до прокурора Вінницької області пана Олександра Мрихіна, до начальника управління Служби Безпеки України у Вінницькій області пана Сергія Ратієва з проханням взяти під свій особистий контроль вказану справу № 10110070, за незаконним і сфальсифікованим обвинуваченням щодо секретаря Вінницької єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату отця Ігоря, в миру Сіранчука Ігоря Станіславовича.
Просимо притягнути до відповідальності осіб, які винні у фальсифікаціях та недбалому, а по багатьом ознакам замовному, розслідуванні.
Доручаємо цю справу у Божі справедливі руки і молимося аби людська порядність та відповідальність перед Законом залишилася серед правоохоронців Вінниччини.
Прес-служба Вінницької єпархії УПЦ КП
Межа беззаконня та міліцейського свавілля на Вінниччині перейдена. Слідчі вінницької міліції Буксир Д.М. та Чапалюк Т.Л. сформували сфабриковані матеріали кримінальної справи, яка має усі ознаки замовності. Згідно з нею священик Ігор Сіранчук нібито був причетний до нанесення травми невідомій йому жінці. Справу готують до передачі в суд.
Під час досудового слідства, управління Вінницької єпархії сподівалося на об’єктивний розгляд скарги від «потерпілої» громадянки, оскільки жодних обґрунтованих доказів причетності священика Ігора Сіранчука у неї не було. Але слідство вирішило ігнорувати очевидну непричетність священика до справи. Не зважаючи на відсутність доказів та повну неузгодженість та велику суперечність у показах обвинувачувачів, справу, яка пролежала більше року на столі слідчого стахановськими темпами почали допрацьовувати порушуючи при цьому навіть елементарні вимоги кримінально-процесуального законодавства України.
Не вдаючись у деталі справи хочемо навести лише деякі штрихи з неї, щоб було зрозуміло низький рівень роботи слідчих:
1. При складанні та реєстрації своєї заяви, а також при написанні пояснень «потерпіла» … вказала завідомо невірне місце проживання – а саме Вінницька область, с. Росоша, хоча зареєстрована та проживає за адресою м. Харків…
2. У заяві та поясненнях «потерпіла» вказує час події (час заподіяння тілесних ушкоджень близько 10.00), цей самий час зазначається і в акті Судово-медичної експертизи (СМЕ). Згідно пояснень, «потерпіла» одразу після падіння відчула різкий біль, їй стало погано і вона попросила свого брата, щоб той відвіз її до лікарні. Згідно ж матеріалів справи в лікарню вона звернулась лише після 17.00. Де «потерпіла» знаходилась від 10.00 до 17.00 слідством не з’ясовувалось.
3. Згідно акту СМЕ, рентгенівські знімки лівого плеча "потерпілої" надійшли аж 07 липня 2010 року – через кілька місяців після «травми». (не дивлячись на багаторазові запити експерта) разом із медичною картою хворої. Рентгенівські знімки були без номеру, а запис лікаря травматолога датований 26 квітня 2010 року, тобто на наступний день після події. Кінцевий діагноз поставлений 27 квітня 2010 року. Не дивлячись на те, що рентгенівський знімок не був пронумерований, що викликає сумнів щодо його правдивості та належності "потерпілій", новий знімок травмованого лівого плеча не проводився. Тому виникає декілька питань: 1). Чи саме 25 квітня 2010 року "потерпіла" отримала зазначені ушкодження; 2). Чи отримувала такі ушкодження "потерпіла" взагалі.
4. Велика кількість свідків переконливо стверджують про те, що "потерпіла" падала не на землю, а на іншу мешканку даного села. Окрім того скаргу про біль у плечі, окрім духовного наставника (священика Московського патріархату) і брата "потерпілої", ніхто зі свідків спочатку не підтверджував. Навпаки існують переконливі покази, що «потерпіла» нікому не скаржилась, а була присутня на місці події і після 13.00. Також є підтвердження свідків, що "потерпіла" працювала на городі наступного дня. Окрім того в матеріалах справи мають місце покази свідків, які вказують на те що "потерпіла" після 25.04.2010 року розповідала що плече їй зломила зовсім інша людина, однак ці свідчення слідчим не перевірялися.
5. Свідки, які почали свідчити про те що саме Ігор Сіранчук штовхнув 25.04.2010 року "потерпілу" з’явились аж через рік після події, починаючи із травня 2011 року. Окрім того дані покази досить схожі між собою. За характером написання вони притаманні особі, яка є юридично обізнаною, можливо являється працівником органів внутрішніх справ.
6. Не дивлячись на те, що нові свідчення свідків здобуті лише навесні в 2011 році і суттєво різняться від показів обвинуваченого, слідчим не проведено жодної очної ставки для усунення таких суперечностей, хоча це вимагає кримінально-процесуальне законодавство.
Все це та багато чого іншого (про що ми повідомимо, якщо таке відбудеться у судовому засіданні) свідчить про упереджене та зацікавлене ставлення органу слідства до даної справи і підтверджує її штучне походження.
Управління Вінницької єпархії звертається до політичних партій, громадських та міжнародних правозахисних організацій, світового українства дати оцінку діям правоохоронних органів Вінниччини.
Розправа над священиком Київського Патріархату не дивує нас, оскільки Київський Патріархат на Вінниччині по багатьом ознакам є гонимою Церквою. За сприяння місцевої влади у нас відбирають храми, нас позбавили можливості бути повноцінно присутніми у ЗМІ, нас ігнорують, коли ми намагаємося дати спростування на наклепницькі статті чи телепередачі. До цього часу релігійне життя на Вінниччині курує Ігор Салецький, який неодноразово порушуючи повноваження держслужбовця зводив наклепи на Вінницьку єпархію, а в юридичних питаннях відверто лобіював інтереси виключно Московського патріархату.
УПЦ КП єдина традиційна конфесія на Вінниччині, якій до цього часу не виділяють навіть відповідну ділянку під Кафедральний Собор.
Кульмінацією принизливого, дискримінаційного, нерівного ставлення до десятків тисяч наших прихожан і священиків стала вище згадана справа проти секретаря єпархії. Усі наші вірні, хто знає священика Ігора Сіранчука відзначають високу духовність та моральність цього зразкового священика.
Ми не дозволимо негідним людям безперешкодно чинити свої темні справи прикриваючись законом та правоохоронними органами. Управління Вінницької єпархії УПЦ КП зробить все можливе, щоб про цю негідну справу почув увесь, принаймні україномовний, світ.
Управління Вінницької єпархії звертається до прокурора Вінницької області пана Олександра Мрихіна, до начальника управління Служби Безпеки України у Вінницькій області пана Сергія Ратієва з проханням взяти під свій особистий контроль вказану справу № 10110070, за незаконним і сфальсифікованим обвинуваченням щодо секретаря Вінницької єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату отця Ігоря, в миру Сіранчука Ігоря Станіславовича.
Просимо притягнути до відповідальності осіб, які винні у фальсифікаціях та недбалому, а по багатьом ознакам замовному, розслідуванні.
Доручаємо цю справу у Божі справедливі руки і молимося аби людська порядність та відповідальність перед Законом залишилася серед правоохоронців Вінниччини.
Прес-служба Вінницької єпархії УПЦ КП
