Преподобний Давид Гареджийський був одним з числа 13 отців сирських. У супроводі свого учня преподобного Лукіана, преподобний Давид оселився спершу на тіфліській горі Мтацмінде, потім в дикій пустелі Гареджийський в Кахетії. Саме тут знайшли їх ловчі, котрі рознесли чутки про дивних пустельників.
У тому місці, де подвижники вирішили залишитися, поклавши всю надію на Господа, рослини, якими вони підтримували життя, через декілька днів засохнули від сильної спеки. Проте коли, утішаючи засмученого Лукіана, преподобний Давид сказав: «Невже ж Господь, що живить всіх, залишить нас без їжі?» - прибігли три оленіхи з молодими оленятами і зупинилися перед ченцями. Їхнє молоко, знаменням хреста святого Давида обернулося на сир, ставши постійною їжею пустельників.
Нижче за печеру подвижників знаходилася печера, в якій мешкав величезний дракон. Коли в один з днів олені підійшли до неї, чудовисько викрало молодого оленя. Святий Давид вигнав за це дракона, а коли той, спустившись з гір, наблизився до річки, з неба зійшов вогонь, що миттєво спалив дракона. На тому місці, де був спалений дракон небесним вогнем, не росте трава.
Через деякий час мисливці побачили в пустелі переслідуваних ними оленів які спокійно стояли біля Лукіана, коли той доїв їх. Здивовані мисливці почули від преподобного: «Творець всіх, що турбується і про птахів, по Своїй великій благості живить і нас, немічних, через цих тварин».
Мисливці, повернувшись додому, розповіли про все, що бачили і чули. Люди стали відвідувати печеру, щоб побачити подвижника і прийняти від нього благословення. Багато хто просив залишити їх в пустелі.
З часом в печерах, висічених в горі, влаштували обитель. До них почали йти люди, які утворили в цій пустелі 12 монастирів. Через декілька років, коли добробут всіх обителей був влаштований, святий Давид зважився виконати давнє своє бажання і з деякими з учнів своїх відправився в дорогу. Коли вони дійшли до висот, з яких відкрився подорожнім Єрусалим, раптово страх оволодів душею старика: "як осмілюся я, говорив він, обливаючись сльозами, грішними стопами зневажати сліди ніг Боголюдини". Відпустивши учнів своїх в святий Град, як більш його гідних, поклонитися святим місцям, сам узяв три камені зі святої землі і пішов назад. Але Господь не захотів утаїти від світу такої глибини упокорювання свого угодника; блаженному Ілії, патріарху Єрусалимському, прийшов уві сні ангел і сказав: "дожени старика, який йде великою дорогою до Сирії; у нього в торбі три камені; він поніс з собою всю благодать святої землі; і одного каменя з нього досить для благословення, два інші хай поверне до Єрусалиму: цей старик обранець Божий, авва Давид Гареджийський". Посланці наздогнали святого старика і він повернув два камені. Незабаром після повернення святий Давид через ангела одержав вість про близьку свою кончину.
Давши ченцям наставляння, залучившись після Літургії Святих Христових Таємниць, дякуючи Господу, святий віддав Йому свою душу з миром у перший четвер після свята Вознесіння Господнього.
У церкві, висіченій в скелі арабом Бубакаром, преподобний Іларіон в IX столітті влаштував раку для мощей святого Давида. Поряд з нею похоронений і преподобний Лукіан.
Святого Давида Господь прославив і після смерті. Один чернець, сліпий від народження, торкнувшись до тіла святого Давида, миттєво прозрів і став бачити. Від труни Преподобного йдуть пахощі і тут біля неї зцілюються від хвороб душевних і тілесних, всі, хто приходять з вірою.
Святий преподобний Давид також має особливу благодать допомагати при жіночих хворобах. Зараз в монастирі святого преподобного Давида Гареджийського святі мощі отця Давида знаходяться під спудом.
Перехідне святкування в середу після Вознесіння.
arhiv.orthodoxy.org.ua
У тому місці, де подвижники вирішили залишитися, поклавши всю надію на Господа, рослини, якими вони підтримували життя, через декілька днів засохнули від сильної спеки. Проте коли, утішаючи засмученого Лукіана, преподобний Давид сказав: «Невже ж Господь, що живить всіх, залишить нас без їжі?» - прибігли три оленіхи з молодими оленятами і зупинилися перед ченцями. Їхнє молоко, знаменням хреста святого Давида обернулося на сир, ставши постійною їжею пустельників.
Нижче за печеру подвижників знаходилася печера, в якій мешкав величезний дракон. Коли в один з днів олені підійшли до неї, чудовисько викрало молодого оленя. Святий Давид вигнав за це дракона, а коли той, спустившись з гір, наблизився до річки, з неба зійшов вогонь, що миттєво спалив дракона. На тому місці, де був спалений дракон небесним вогнем, не росте трава.
Через деякий час мисливці побачили в пустелі переслідуваних ними оленів які спокійно стояли біля Лукіана, коли той доїв їх. Здивовані мисливці почули від преподобного: «Творець всіх, що турбується і про птахів, по Своїй великій благості живить і нас, немічних, через цих тварин».
Мисливці, повернувшись додому, розповіли про все, що бачили і чули. Люди стали відвідувати печеру, щоб побачити подвижника і прийняти від нього благословення. Багато хто просив залишити їх в пустелі.
З часом в печерах, висічених в горі, влаштували обитель. До них почали йти люди, які утворили в цій пустелі 12 монастирів. Через декілька років, коли добробут всіх обителей був влаштований, святий Давид зважився виконати давнє своє бажання і з деякими з учнів своїх відправився в дорогу. Коли вони дійшли до висот, з яких відкрився подорожнім Єрусалим, раптово страх оволодів душею старика: "як осмілюся я, говорив він, обливаючись сльозами, грішними стопами зневажати сліди ніг Боголюдини". Відпустивши учнів своїх в святий Град, як більш його гідних, поклонитися святим місцям, сам узяв три камені зі святої землі і пішов назад. Але Господь не захотів утаїти від світу такої глибини упокорювання свого угодника; блаженному Ілії, патріарху Єрусалимському, прийшов уві сні ангел і сказав: "дожени старика, який йде великою дорогою до Сирії; у нього в торбі три камені; він поніс з собою всю благодать святої землі; і одного каменя з нього досить для благословення, два інші хай поверне до Єрусалиму: цей старик обранець Божий, авва Давид Гареджийський". Посланці наздогнали святого старика і він повернув два камені. Незабаром після повернення святий Давид через ангела одержав вість про близьку свою кончину.
Давши ченцям наставляння, залучившись після Літургії Святих Христових Таємниць, дякуючи Господу, святий віддав Йому свою душу з миром у перший четвер після свята Вознесіння Господнього.
У церкві, висіченій в скелі арабом Бубакаром, преподобний Іларіон в IX столітті влаштував раку для мощей святого Давида. Поряд з нею похоронений і преподобний Лукіан.
Святого Давида Господь прославив і після смерті. Один чернець, сліпий від народження, торкнувшись до тіла святого Давида, миттєво прозрів і став бачити. Від труни Преподобного йдуть пахощі і тут біля неї зцілюються від хвороб душевних і тілесних, всі, хто приходять з вірою.
Святий преподобний Давид також має особливу благодать допомагати при жіночих хворобах. Зараз в монастирі святого преподобного Давида Гареджийського святі мощі отця Давида знаходяться під спудом.
Перехідне святкування в середу після Вознесіння.
arhiv.orthodoxy.org.ua
