- Кожна людина, що зустрічається на нашому шляху - ангел. Вона тобі помічник і зустрілася недарма. Вона тебе або випробовує, або любить. Іншого не дано. У мене був випадок в молодості. Випивали ми з приятелем, розійшлися пізно. Вранці дзвоню дізнатися, як добрався, а мені кажуть: він під електричку впав, обидві ноги відрізало. Біда нестерпна, правда? Я до нього в лікарню прийшов, він каже: «Тобі добре, а я ось...» - і ковдру відкрив, а там... жах! Був він людиною гордою. А став скромним, веселим.

Існують так звані вічні питання. Чого люди хочуть від життя? Що стимулює людей діяти? Заради чого вони навчаються, працюють, будують кар'єру або, навпаки, їдуть на теплий пісок кудись до південного моря? Навіщо люди зав'язують та розривають знайомства, укладають шлюб або розлучаються, п'ють або бігають, звертаються до психологів або ковтають транквілізатори? Нам можуть відповісти: мовляв, я хочу заробити на новий автомобіль, або отримати місце топ-менеджера, або вибратись із депресії, або врешті зустріти жінку, з якою буду щасливий. Проте яка кінцева мета цього всього?

Навіщо нам всі ці автомобілі, високі посади, шлюби та розлучення? Напевне, ми не помилимося, якщо припустимо, що люди скажуть, що вони хочуть бути щасливими. Нічого нового в цьому нема. Французький мислитель XVII століття Блез Паскаль (1623 – 1662) сказав: «Всі люди прагнуть щастя – з цього правила нема виключень; способи у всіх різні, проте ціль одна... Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть тієї, яка збирається повіситись».

Світ сповнений страждань, різноманітних за силою і походженням. Для цього твердження навіть не потрібні аргументи: будь-яка людина, що читає ці рядки, напевно має досвід власних страждань і співчуття іншому. Ми звикли думати, що будь-який біль - фізичний або душевний, будь-яка втрата, дискомфорт - це однакові приводи для скорботи і треба будь-якою ціною боротися з цими переживаннями, намагатися їх уникати. Чи так це?

Однією із найсерйозніших проблем духовного життя віруючої людини є проблема віри. Більшість людей, вважаючи себе віруючими, абсолютно не мають ніякої віри. Що рухає ними в духовному житті? Чи знають вони про це?
Часом ми навіть не підозрюємо, наскільки сильну владу має марновірство над людиною в її гріховному стані. Багато хто, і навіть, як не дивно, християни, які відвідують церкву не один рік, і не здогадуються, що у своєму духовному житті вони керуються зовсім не вірою, а чистим марновірством.
Що таке марновірства і чому сучасна людина в них вірить - про це в бесіді з настоятелем храму на честь ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі» м. Саратова, ігуменом Нектарієм (Морозовим).

Бути християнином, в якомусь відношенні, дуже просто. Християнин - це учень і друг Христовий. Ці поняття суміжні, але є між ними і відмінність. З одного боку, ми учні Христові, Його послідовники, і ми повинні вчитися від Нього через Євангеліє тому, у що Він вірить, того, чого Він вчить.
Я не даремно вжив вираз "у що Він вірить". Одного разу в Москві, на сходах готелю "Україна", молодим офіцером мені було поставлено питання:
- Добре. Ви вірите в Бога, а Бог, у що Він вірить?
- Бог вірить у людину, - відповів я йому. Це дуже важливий момент у християнському житті: разом з Богом вірити в людину, починаючи з себе самого. Христос недаремно нам говорить, що ми повинні любити себе самих і ближнього, як самих себе.

Вчення про реінкарнацію було широко поширене в минулому, продовжує розвиватися і зараз. Згідно з цим вченням, коли хтось помирає, його душа переходить в інше тіло, де починає нове життя.
У різних релігіях реінкарнація розуміється неоднаково. Найбільш відоме буддійське тлумачення, згідно з яким кінцева мета душі - вирватися з вічного циклу безперервних перевтілень, щоб у результаті досягти Нірвани - стану ... небуття!
В одних релігіях вважається, що душа може переселитися тільки в людське тіло, в інших перевтілення можуть відбуватися між розумними істотами (люди-ангели-боги), а треті уявляють, що в цей круговорот можливо включити також ще тварин, рослини і навіть мінерали!

Як вітаються християни, як прийнято вітатися в православній церкві? Як віталися перші християни, Апостоли? Як вітався Сам Христос?
Сам Ісус вітався словами "Мир вам!" і, посилаючи учнів Своїх на проповідь, наставляв: «В який дім увійдете, спочатку кажіть: "Мир дому цьому!». (Лк. 10, 5). Мир з Богом і людьми. Мир і радість в серці людини — велике надбання християн. Апостол Павло навчає, що царство Боже — це праведність, і мир, і радість у Святому Духові (Рим., 14.17). Сповіщаючи пастухів про народження Немовля, численне воїнство небесне славило Бога і викликувало: "Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!"(Лк. 2,14)

— Звідки у людини береться гнів, злоба, негатив?

Ми гніваємося від нездійснення наших бажань, від самозвеличення над тими, на кого гніваємось. Але якщо припинити ставитися до людей з позиції суддів, то якщо навіть хтось буде нам шкодити — гніву не буде. Те ж відбувається, коли ми не мирні. Немирні думки викликають неспокійний стан у інших людей, з якими ми спілкуємось.Ми повинні навчитися володіти своїми думками, наводити лад у них. Тоді нам не можуть нашкодити немирні, суєтні думки інших людей. Треба навчитися простоті Христовій. Якщо ми хочемо когось відвідати, знаючи, що можемо йому заважати, наш візит не буде таким, як треба, тому що вже ідучи з неспокійними думками, ми можемо справити негативний вплив і враження на того, до кого ідемо.

Поважай кожну людину. Вмій побачити в ній Христа. Будь чуйним до ближнього, бо він - твій брат. "Хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить" (1 Ів. 4, 20).

Думай добре про всіх. Погано не думай ні про кого. Старайся навіть у найгіршій людині знаходити що-небудь добре. "Малодушних підбадьорюйте, підтримуйте безсилих, супроти всіх будьте терплячі" (1 Сол. 5, 14).

Ще дитиною я страх не хотів бути собою. Волів бути таким, як Марко Канцеллі, попри те, що Марко не був до мене прихильний. Я рухався, як він, розмовляв, як він, записався до того ж ліцею, що й він.
Та з плином часу Марко Канцеллі помітно змінився. Став тісно спілкуватися з Джанні Феррарі. Ходив, як він, говорив, як він. Я геть розгубився! Став ходити й говорити, мов Марко Канцеллі, який ходив і говорив, мов Джанні Феррарі.
А згодом зауважив, що Джанні Феррарі рухається і розмовляє, наче Карло Альвоні.

Одна родина завітала до ресторану. Офіціантка спершу вислухала замовлення дорослих, потім звернулася до семирічного хлопчика.
- А ти що замовиш? - спитала.
Хлопчик обвів несміливим поглядом своїх рідних і проказав:
-Я хотів би булку з ковбаскою.
Не встигла офіціянтка прийняти замовлення, як мати відрізала:
- Ніякої там булки. Прошу, принесіть йому котлету з морквою і картопляне пюре.

Одна жінка багато років працювала в хоспісі. Її обов'язок - полегшення стану вмираючих пацієнтів. Таким чином, вона буквально проводила з ними останні дні та години. Зі своїх спостережень вона склала своєрідний рейтинг основних жалівлюдей, які підійшли до самого краю життя.