Тема блуду і блудної пристрасті є справді важливою. Але говорять про неї в суспільстві мало. Іноді навіть здається, що сучасна людина важко собі уявляє, як взагалі вільне кохання може бути гріховним. Якось у храмі я говорив про це з парафіянами. Серед них стояв парубок і уважно слухав. Коли люди розійшлися, він запитав мене: « Я ніяк не можу зрозуміти різниці між близькістю чоловіка і дружини та людей, які не хочуть бути в шлюбі, а живуть одне з одним, нічим себе не зв’язуючи?».
Питання було цікаве. Я сказав йому: «Бог дав норму життя у вигляді 10 коротких правил, заповідей, одна з яких так і звучить: «Не чини перелюбу» (Вих. 20, 14). Причому вважається вона настільки важливою, що повторюється у Святому Письмі більш ніж 170 разів. В апостола Павла є також її роз’яснення: «Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним. Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.» (1 Кор. 6, 16, 18).
Чому це погано? Адже в шлюбі чоловік теж робиться одним тілом з жінкою, однак йому за це не докоряють? Вся справа в тому, що в шлюбі люди виконують волю Божу. Блудниця ж служить порокові й розпусті, а отже, свідомо, обирає для себе іншу сферу, демонічну. Той, хто припускається близькості з нею, чинить дію, тілесно схожу на шлюбне з’єднання, але за духом зовсім протилежне йому. Сполучаючись із блудницею, він також робить вибір і віддає перевагу своїй ницій пристрасті над Божим порядком і за настроєм робиться одним тілом з блудницею.
Ця думка часто зустрічається в багатьох давніх богословів, наприклад, у блаженного Феодорита (+466):
«Недарма сказане про шлюбне сполучення апостол долучив до блуду, тому що і те, й інше, загалом, схоже, різниця лиш у тім, що одне законне, а інше ні».
Причому подвижники й аскети завжди звертали увагу на особливу руйнівну силу блуду.
Їхні думки можна узагальнити так. Гріхи, в основному, виникають із душевних пороків, наприклад, марнославства, жадібності, заздрості, а в блуді джерело похоті є в самому тілі, і тому блудник розтліває і руйнує тіло, виснажуючи душевну та життєву силу. Інші грішники заподіюють шкоду іншим, а блудник робить зло собі.
Він думає, що догоджає собі, а виходить, що готує собі труну.
До речі, у церковній мові є два поняття, які часто плутають, - блуд та перелюб, і вони мають свої відтінки.
Ось як їх розмежовує блаженний Феофілакт Болгарський (+1107):
«Одна справа перелюбств, - каже він, - інша блуд. Перелюб, це гріх із заміжньою жінкою, а блуд із вільною».
Парубок, з яким я тоді розмовляв, почувши мої пояснення, навіть образився:
«Ну, ви, отче, високо сягнули. Який же я блудник. Ми просто з моєю дівчиною живемо разом і пробуємо, підходимо ми одне одному чи ні. Краще спробувати, ніж потім розводитися».
«А ти знаєш, - запитав я його, - що кількість розлучень від таких проб не зменшується, і за статистикою тільки кожна четверта дитина народжується здоровою? А якщо твоя нинішня дівчина тобі потім не сподобається, або вона в тобі розчарується, то що, будеш «пробувати» другий, третій і четвертий рази. І як тоді це назвати, як не блудом? А якщо у твоєї партнерки є ще й дитина від попереднього шлюбу, то уяви собі, як ви травмуєте її психіку своїми «пробами!».
Знаєте, він так і не зрозумів, чому позашлюбні або дошлюбні стосунки називаються блудом. «У Церкві все так строго, цілий тобі монастир» - буркнув він, прощаючись зі мною.
А я, дивлячись йому вслід, згадав слова одного старця, що якось пожартував, сумно, але точно:
«Я ще пам’ятаю, як колись люди при слові про блуд, ніяковіли і червоніли. А тепер вони ніяковіють, якщо почервоніють».
Так, слово Боже, і справді, строго засуджує блуд. Сам Христос каже:
«…Кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Мф. 5, 27). Чому Він так строго судить? Той же блаженний Феофілакт тлумачить це місце з тонкою іронією:
«Хто зупиняється зором, розпалює хтивість і знову дивиться з більшим бажанням, той вже вчинив гріх у серці своєму. Якщо він не додав до цього діла, то, що з цього випливає? Тільки те, що він не був у силі, а якби міг, то негайно зробив би зло…І жінки, якщо вони прикрашаються для того, щоб сподобатися, грішать, хоча б і не сподобалися. Тому що вони приготували напій, хоча його ніхто не випив».
Є кілька простих прийомів для боротьби із блудною пристрастю.
Ось вони:
- Не бери участі в бесідах, де мова заходить про блуд.
- Уникай знайомств з розпусними людьми.
-Не впивайся вином.
-Не читай звабних книжок і розповідей про злочинне кохання, вони розпалюють тілесні пристрасті.
У душі утримуй пам’ять про Бога…зі страхом і думай: « Як же в присутності Бога припускати таке?»…Це буде холодом огортати весь організм.
-Як тільки з’явилася блудна думка, бий її і гони!
Але головне, все ж, прислухатися до голосу своєї совісті і, взагалі, привчити себе її слухати. Совість таки пробуджує сором, а його і філософи і богослови називали найкрасивішим з людських почуттів.
Протоієрей Володимир Башкіров, магістр богослів'я
Джерело: УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ
Питання було цікаве. Я сказав йому: «Бог дав норму життя у вигляді 10 коротких правил, заповідей, одна з яких так і звучить: «Не чини перелюбу» (Вих. 20, 14). Причому вважається вона настільки важливою, що повторюється у Святому Письмі більш ніж 170 разів. В апостола Павла є також її роз’яснення: «Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним. Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.» (1 Кор. 6, 16, 18).
Чому це погано? Адже в шлюбі чоловік теж робиться одним тілом з жінкою, однак йому за це не докоряють? Вся справа в тому, що в шлюбі люди виконують волю Божу. Блудниця ж служить порокові й розпусті, а отже, свідомо, обирає для себе іншу сферу, демонічну. Той, хто припускається близькості з нею, чинить дію, тілесно схожу на шлюбне з’єднання, але за духом зовсім протилежне йому. Сполучаючись із блудницею, він також робить вибір і віддає перевагу своїй ницій пристрасті над Божим порядком і за настроєм робиться одним тілом з блудницею.
Ця думка часто зустрічається в багатьох давніх богословів, наприклад, у блаженного Феодорита (+466):
«Недарма сказане про шлюбне сполучення апостол долучив до блуду, тому що і те, й інше, загалом, схоже, різниця лиш у тім, що одне законне, а інше ні».
Причому подвижники й аскети завжди звертали увагу на особливу руйнівну силу блуду.
Їхні думки можна узагальнити так. Гріхи, в основному, виникають із душевних пороків, наприклад, марнославства, жадібності, заздрості, а в блуді джерело похоті є в самому тілі, і тому блудник розтліває і руйнує тіло, виснажуючи душевну та життєву силу. Інші грішники заподіюють шкоду іншим, а блудник робить зло собі.
Він думає, що догоджає собі, а виходить, що готує собі труну.
До речі, у церковній мові є два поняття, які часто плутають, - блуд та перелюб, і вони мають свої відтінки.
Ось як їх розмежовує блаженний Феофілакт Болгарський (+1107):
«Одна справа перелюбств, - каже він, - інша блуд. Перелюб, це гріх із заміжньою жінкою, а блуд із вільною».
Парубок, з яким я тоді розмовляв, почувши мої пояснення, навіть образився:
«Ну, ви, отче, високо сягнули. Який же я блудник. Ми просто з моєю дівчиною живемо разом і пробуємо, підходимо ми одне одному чи ні. Краще спробувати, ніж потім розводитися».
«А ти знаєш, - запитав я його, - що кількість розлучень від таких проб не зменшується, і за статистикою тільки кожна четверта дитина народжується здоровою? А якщо твоя нинішня дівчина тобі потім не сподобається, або вона в тобі розчарується, то що, будеш «пробувати» другий, третій і четвертий рази. І як тоді це назвати, як не блудом? А якщо у твоєї партнерки є ще й дитина від попереднього шлюбу, то уяви собі, як ви травмуєте її психіку своїми «пробами!».
Знаєте, він так і не зрозумів, чому позашлюбні або дошлюбні стосунки називаються блудом. «У Церкві все так строго, цілий тобі монастир» - буркнув він, прощаючись зі мною.
А я, дивлячись йому вслід, згадав слова одного старця, що якось пожартував, сумно, але точно:
«Я ще пам’ятаю, як колись люди при слові про блуд, ніяковіли і червоніли. А тепер вони ніяковіють, якщо почервоніють».
Так, слово Боже, і справді, строго засуджує блуд. Сам Христос каже:
«…Кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм» (Мф. 5, 27). Чому Він так строго судить? Той же блаженний Феофілакт тлумачить це місце з тонкою іронією:
«Хто зупиняється зором, розпалює хтивість і знову дивиться з більшим бажанням, той вже вчинив гріх у серці своєму. Якщо він не додав до цього діла, то, що з цього випливає? Тільки те, що він не був у силі, а якби міг, то негайно зробив би зло…І жінки, якщо вони прикрашаються для того, щоб сподобатися, грішать, хоча б і не сподобалися. Тому що вони приготували напій, хоча його ніхто не випив».
Є кілька простих прийомів для боротьби із блудною пристрастю.
Ось вони:
- Не бери участі в бесідах, де мова заходить про блуд.
- Уникай знайомств з розпусними людьми.
-Не впивайся вином.
-Не читай звабних книжок і розповідей про злочинне кохання, вони розпалюють тілесні пристрасті.
У душі утримуй пам’ять про Бога…зі страхом і думай: « Як же в присутності Бога припускати таке?»…Це буде холодом огортати весь організм.
-Як тільки з’явилася блудна думка, бий її і гони!
Але головне, все ж, прислухатися до голосу своєї совісті і, взагалі, привчити себе її слухати. Совість таки пробуджує сором, а його і філософи і богослови називали найкрасивішим з людських почуттів.
Протоієрей Володимир Башкіров, магістр богослів'я
Джерело: УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛІЯ
