Один законник, спокушаючи Iсуса Христа, запитав Його: "Учителю, яка заповiдь найбiльша в законi?" Iсус сказав йому: "Полюби Господа Бога твого всiм серцем твоїм, i всiєю душею твоєю, i всiєю думкою твоєю (Втор. 6, 5). Це є перша i найбiльша заповiдь. Друга ж подiбна до неї: люби ближнього твого, як самого себе (Лев. 19, 18). На цих двох заповiдях утверджується весь Закон i Пророки" (Мф. 22, 36-40).
Любов - це основа, на якiй стоїть весь свiт, створений Господом. Якби ми могли пiзнавати тайни Божi, ми всi зрозумiли б, що свiт Бог створив з любовi до людей, щоб люди насолоджувалися його красою, славили свого творця i, живучи серед собi подiбних в любовi, блаженствували й радiли.
Любов має таку здатнiсть, що вона не може замикатися сама в собi. Бог є любов. Ми не можемо знати внутрiшнього життя Пресвятої Тройцi. Але Господь Iсус Христос вiдкрив нам, що мiж Отцем, Сином i Святим Духом iснує любов. Вiн сказав, що Отець любить Сина, а Син любить Отця. Любов Божественна не замикається сама в собi. Вона вилилася на творiння i, насамперед, на ангелiв i людей.
Кожна людина повинна любити Бога, - любити не тiльки iз вдячностi, але головним чином тому, що в любовi до Бога полягає сутнiсть життя всiх розумних iстот. Ось чому Iсус Христос сказав, що любов до Бога - це перша i найбiльша, а значить, i найважливiша заповiдь.
З любовi до людини Бог не тiльки створив свiт, але i спас людей вiд грiха i смертi. "Бо так полюбив Бог свiт, що вiддав i Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вiрує в Нього, не загинув, але мав життя вiчне" (Iн. 3, 16), - сказав Сам Спаситель. З любовi до людини Господь Бог послав на землю Свого Сина, щоб Вiн подвигом Своєї любовi до людей, Своїм життям, Своїми хресними стражданнями, Воскресiнням i славним Вознесiнням на небо звершив наше спасiння; i в iм'я голгофської жертви дарував кожному грiшнику, що кається, прощення грiхiв i життя вiчне. В цьому полягає безмiрна любов Божа до нас.
Ап. Павло, говорячи про велич Божої любови до нас, сказав, що Господь полюбив нас тодi, коли ми були грiшниками, а не тодi, коли стаємо праведниками i святими.
У вiдповiдь на цю любов Бога люди, якi увiрували в Христа Спасителя, вiдгукнулися вогнем своєї любовi до Бога. Якою любов'ю палали серця апостолiв, мученикiв, подвижникiв i всiх угодникiв Божих, всiх правдивих християн вiд початку Церкви Христової i донинi! Безмежна любов Божа пробуджувала в їхнiх серцях подячну синiвську i дочiрню зворотну любов. Кожен iз нас повинен любити Бога iз вдячностi, що Вiн створив нас, дарував нам життя i спас нас вiд грiха i смертi.
Друга заповiдь Божа: любити ближнього, як самого себе. Ця заповiдь подiбна до першої, але не рiвна їй. Чому? Тому що Бог є джерелом життя i любовi. Вiн дарує нам не тiльки життя, але й любов. Любов є дар Божий, i його треба берегти й постiйно, як каже ап. Павло, "пiдiгрiвати". Любов треба берегти. Люди часто втрачають любов, i втрачають тому, що не шанують.
Любов - це велика сила. Недаремно кажуть, що вона сильнiша за смерть. I це правда! Мученики вiддавали своє життя з любовi до Христа. Люди вiддають своє життя не тiльки iз любовi до Бога, але й з любовi до ближнiх. Недаремно Господь сказав: "Немає бiльше вiд тiєї любовi, як хто душу свою покладе за друзiв своїх" (Iн. 15, 13). Люди, якi мають любов, є блаженними уже тут, на землi; вони скуштували початок того, про що говорить ап. Павло, коли був пiднесений до третього неба i вiдчув таке, що не можна переказати (2 Кор. 12, 4).
Любов у земному життi - це не тiльки блаженство, а точнiше, не стiльки блаженство! Описуючи якостi любовi, ап. Павло говорить: "Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радiє iстинi; усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить. Любов нiколи не минає" (1 Кор. 13, 4-8).
Любов до ближнiх є основою суспiльного i сiмейного життя. Це - прописна iстина. Чому в суспiльному життi ми часто страждаємо? Тому що у людей немає любовi одне до одного. Люди не виконують заповiдь Божу про любов до ближнiх i тим самим порушують встановлений Богом закон духовного життя. Бiльшiсть людей стали егоїстами, бо дбають тiльки про себе i своє благополуччя. Цi люди не мають нi щастя, нi тим бiльше блаженства, бо вони не мають в душi любовi до ближнiх. А сенс життя, як ми уже знаємо, полягає в любовi. Блаженною може бути бiдна людина, але з любов'ю у серцi. I навпаки, багатий без любовi до людей - не має щастя на землi.
Любов є основою сiмейного життя. Мiцною i щасливою може бути лише та сiм'я, яка будується на любовi мiж чоловiком i жiнкою, мiж дiтьми i батьками. Чому в наш час iснує дуже багато розлучень; дiти часто виховуються без батька, а то i без матерi? Нема любовi!
Часто шлюби утворюються не на правдивiй любовi, а на плотськiй, тобто на основi тiлесних почуттiв, а не духовних. Молодi люди намагаються показати свої тiлеснi якостi i не дбають про духовну красу. Любов вiчна, а все тiлесне тимчасове. Воно швидко минає. Молодi люди, не маючи мiцної духовної основи, тобто справжньої любовi, вступаючи в шлюб, дуже швидко розлучаються. А якби вони мали любов, яка довготерпить, не шукає свого, не замишляє зла, їхнiй шлюб був би мiцним. Нiкому не треба забувати, що любов на землi поєднана з стражданнями. Чому пiд час вiнчання нареченим дають пити iз однiєї чашi вино? Тому, що вони цим обрядом свiдчать, що впродовж усього життя будуть пити iз однiєї чашi радiсть i страждання. Вступаючи в шлюб, молодi часто помилково думають, що їх очiкують лише насолоди, щастя, а про страждання забувають.
В земному життi Христа Спасителя Його любов до людей була поєднана з стражданнями. Якщо Христова любов поєднувалася з стражданнями, то i наша любов має пройти той же шлях.
Наша любов проходить випробування на землi. Справжня любов здатна пройти цi випробування, а плотська любов не може бути довговiчною. Вона з часом засихає.
Дорогi браття i сестри! Будемо просити у Господа нашого Iсуса Христа, щоб Вiн змiцнив у наших серцях вiру i дарував нам любов. Тiльки за допомогою благодатi Божої ми можемо виконувати заповiдь Господню про любов до Бога i ближнiх. Вiн дав нам цi заповiдi, Вiн може дати нам i силу виконувати їх. Без Бога це неможливо, а з Богом все можливо. Йому слава на вiки вiкiв.
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
Любов - це основа, на якiй стоїть весь свiт, створений Господом. Якби ми могли пiзнавати тайни Божi, ми всi зрозумiли б, що свiт Бог створив з любовi до людей, щоб люди насолоджувалися його красою, славили свого творця i, живучи серед собi подiбних в любовi, блаженствували й радiли.
Любов має таку здатнiсть, що вона не може замикатися сама в собi. Бог є любов. Ми не можемо знати внутрiшнього життя Пресвятої Тройцi. Але Господь Iсус Христос вiдкрив нам, що мiж Отцем, Сином i Святим Духом iснує любов. Вiн сказав, що Отець любить Сина, а Син любить Отця. Любов Божественна не замикається сама в собi. Вона вилилася на творiння i, насамперед, на ангелiв i людей.
Кожна людина повинна любити Бога, - любити не тiльки iз вдячностi, але головним чином тому, що в любовi до Бога полягає сутнiсть життя всiх розумних iстот. Ось чому Iсус Христос сказав, що любов до Бога - це перша i найбiльша, а значить, i найважливiша заповiдь.
З любовi до людини Бог не тiльки створив свiт, але i спас людей вiд грiха i смертi. "Бо так полюбив Бог свiт, що вiддав i Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вiрує в Нього, не загинув, але мав життя вiчне" (Iн. 3, 16), - сказав Сам Спаситель. З любовi до людини Господь Бог послав на землю Свого Сина, щоб Вiн подвигом Своєї любовi до людей, Своїм життям, Своїми хресними стражданнями, Воскресiнням i славним Вознесiнням на небо звершив наше спасiння; i в iм'я голгофської жертви дарував кожному грiшнику, що кається, прощення грiхiв i життя вiчне. В цьому полягає безмiрна любов Божа до нас.
Ап. Павло, говорячи про велич Божої любови до нас, сказав, що Господь полюбив нас тодi, коли ми були грiшниками, а не тодi, коли стаємо праведниками i святими.
У вiдповiдь на цю любов Бога люди, якi увiрували в Христа Спасителя, вiдгукнулися вогнем своєї любовi до Бога. Якою любов'ю палали серця апостолiв, мученикiв, подвижникiв i всiх угодникiв Божих, всiх правдивих християн вiд початку Церкви Христової i донинi! Безмежна любов Божа пробуджувала в їхнiх серцях подячну синiвську i дочiрню зворотну любов. Кожен iз нас повинен любити Бога iз вдячностi, що Вiн створив нас, дарував нам життя i спас нас вiд грiха i смертi.
Друга заповiдь Божа: любити ближнього, як самого себе. Ця заповiдь подiбна до першої, але не рiвна їй. Чому? Тому що Бог є джерелом життя i любовi. Вiн дарує нам не тiльки життя, але й любов. Любов є дар Божий, i його треба берегти й постiйно, як каже ап. Павло, "пiдiгрiвати". Любов треба берегти. Люди часто втрачають любов, i втрачають тому, що не шанують.
Любов - це велика сила. Недаремно кажуть, що вона сильнiша за смерть. I це правда! Мученики вiддавали своє життя з любовi до Христа. Люди вiддають своє життя не тiльки iз любовi до Бога, але й з любовi до ближнiх. Недаремно Господь сказав: "Немає бiльше вiд тiєї любовi, як хто душу свою покладе за друзiв своїх" (Iн. 15, 13). Люди, якi мають любов, є блаженними уже тут, на землi; вони скуштували початок того, про що говорить ап. Павло, коли був пiднесений до третього неба i вiдчув таке, що не можна переказати (2 Кор. 12, 4).
Любов у земному життi - це не тiльки блаженство, а точнiше, не стiльки блаженство! Описуючи якостi любовi, ап. Павло говорить: "Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радiє iстинi; усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить. Любов нiколи не минає" (1 Кор. 13, 4-8).
Любов до ближнiх є основою суспiльного i сiмейного життя. Це - прописна iстина. Чому в суспiльному життi ми часто страждаємо? Тому що у людей немає любовi одне до одного. Люди не виконують заповiдь Божу про любов до ближнiх i тим самим порушують встановлений Богом закон духовного життя. Бiльшiсть людей стали егоїстами, бо дбають тiльки про себе i своє благополуччя. Цi люди не мають нi щастя, нi тим бiльше блаженства, бо вони не мають в душi любовi до ближнiх. А сенс життя, як ми уже знаємо, полягає в любовi. Блаженною може бути бiдна людина, але з любов'ю у серцi. I навпаки, багатий без любовi до людей - не має щастя на землi.
Любов є основою сiмейного життя. Мiцною i щасливою може бути лише та сiм'я, яка будується на любовi мiж чоловiком i жiнкою, мiж дiтьми i батьками. Чому в наш час iснує дуже багато розлучень; дiти часто виховуються без батька, а то i без матерi? Нема любовi!
Часто шлюби утворюються не на правдивiй любовi, а на плотськiй, тобто на основi тiлесних почуттiв, а не духовних. Молодi люди намагаються показати свої тiлеснi якостi i не дбають про духовну красу. Любов вiчна, а все тiлесне тимчасове. Воно швидко минає. Молодi люди, не маючи мiцної духовної основи, тобто справжньої любовi, вступаючи в шлюб, дуже швидко розлучаються. А якби вони мали любов, яка довготерпить, не шукає свого, не замишляє зла, їхнiй шлюб був би мiцним. Нiкому не треба забувати, що любов на землi поєднана з стражданнями. Чому пiд час вiнчання нареченим дають пити iз однiєї чашi вино? Тому, що вони цим обрядом свiдчать, що впродовж усього життя будуть пити iз однiєї чашi радiсть i страждання. Вступаючи в шлюб, молодi часто помилково думають, що їх очiкують лише насолоди, щастя, а про страждання забувають.
В земному життi Христа Спасителя Його любов до людей була поєднана з стражданнями. Якщо Христова любов поєднувалася з стражданнями, то i наша любов має пройти той же шлях.
Наша любов проходить випробування на землi. Справжня любов здатна пройти цi випробування, а плотська любов не може бути довговiчною. Вона з часом засихає.
Дорогi браття i сестри! Будемо просити у Господа нашого Iсуса Христа, щоб Вiн змiцнив у наших серцях вiру i дарував нам любов. Тiльки за допомогою благодатi Божої ми можемо виконувати заповiдь Господню про любов до Бога i ближнiх. Вiн дав нам цi заповiдi, Вiн може дати нам i силу виконувати їх. Без Бога це неможливо, а з Богом все можливо. Йому слава на вiки вiкiв.
Амiнь!
Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет
Джерело: ПРАВОСЛАВНИЙ ПОГЛЯД.
