Усе своє життя я бачу народ у його масі бідним, голодним, темним, малоосвіченим, несвідомим, жорстоко гніченим, усіма забутим, (постійно лякливим… У мене завжди родився великий сумнів, чи справді цю справу так власне й створив Господь? Чи не дав Він нам якої глибшої Заповіді, щоб двигати світ до кращого, до щастя, до Світла? Бо Він же — сама Доброта та Любов! І справді, коли Господь створив людство на Свій Образ і на Свою Подобу (Буття 1. 26-27), то це людство — Його правдиві діти, яких Він не міг позоставити на призволяще, — Він мав конче дати для нього й належну Заповідь для його охорони й опіки, Заповідь для належного життя.
Бо ж Христос “Світло світові”, Він прийшов, як “Світло на просвіту невірним і на славу народу Свого Ізраїля” (Лук. 2. 32), цебто на славу всього людства, всього світу. А між тим світ цей, бачимо, потопає в бідності, дикості, насильстві, стражданнях та темноті! Потопає, бо ми належно не служимо йому, не ставимо службу йому ціллю свого життя, і не вважаємо її службою Богові, цебто найвищою нашою службою…
А кожна ж людина має чим поділитися з ближнім своїм, — бодай теплим словом, яке часто варт ніше золота! Через те, що людство дуже пізно глибше пізнало науку: “Служити народові — то служити Богові”, через це нанесена йому найбільша кривда, найбільша шкода: хоч люди по природі своїй справді соціальні, але допомога ближньому в більшій мірі появилася пізно, головно в розцвіті Науки про Богочоловіка. Проходили й проходять довгі віки, а ми все таки й тепер не вважаємо найбільшою службою Богові службу його народові. І праця сотень мільйонів людей не використовується найперше в напрямі служби народові для його щастя!
А Бог же ясно сказав: “Милости хочу, а не Жертви!” (Мат. 9. 13, 12. ) Дійсна правдива Християнізація світу йде вперед дуже поволі, а людство схристиянізоване головно назверх, душа ж його потопає ще в темноті поганства. Культура матеріальна випереджує і вбиває культуру духову, чому звір навіть у християнізованій людині ще дуже сильний, і ввесь час виставляє свої роги.
Ось тому світ сучасний зайшов у такий і безвихідний кут, у який зайти може тільки справжній поганин… І головною причиною тому є непошанування Людини, як головного твору Божого, як істоти, створеної на Образ і Подобу Божу. І це непошанування Людини тягнеться довгі віки, і історія людства знає рабство, інквізиції, імперіалізм, жорстокі війни, колоніялізм, панщину, сегрегацію й т. ін…
Історія людства ще не мала доби, коли Людина повно була б визнана за Ікону Божу, за сина Божого!…
Коли я говорю про народ, я маю на увазі головно “простий” народ,— він найбільше не поважається, найтяжче душиться… Він рано був захоплений у рабство, у неволю, у панщину!… Він мільйонами нищиться на війні як гарматне м’ясо… його мільйонами винищували у РССР через примхи “культу особи”… А все ж це Християнство рішуче забороняє!
А де ж громовий голос про все це «Вселенської Церкви»?… Церква не виконала повно свого завдання перед Людиною!…
Українська Автокефалія
Бо ж Христос “Світло світові”, Він прийшов, як “Світло на просвіту невірним і на славу народу Свого Ізраїля” (Лук. 2. 32), цебто на славу всього людства, всього світу. А між тим світ цей, бачимо, потопає в бідності, дикості, насильстві, стражданнях та темноті! Потопає, бо ми належно не служимо йому, не ставимо службу йому ціллю свого життя, і не вважаємо її службою Богові, цебто найвищою нашою службою…
А кожна ж людина має чим поділитися з ближнім своїм, — бодай теплим словом, яке часто варт ніше золота! Через те, що людство дуже пізно глибше пізнало науку: “Служити народові — то служити Богові”, через це нанесена йому найбільша кривда, найбільша шкода: хоч люди по природі своїй справді соціальні, але допомога ближньому в більшій мірі появилася пізно, головно в розцвіті Науки про Богочоловіка. Проходили й проходять довгі віки, а ми все таки й тепер не вважаємо найбільшою службою Богові службу його народові. І праця сотень мільйонів людей не використовується найперше в напрямі служби народові для його щастя!
А Бог же ясно сказав: “Милости хочу, а не Жертви!” (Мат. 9. 13, 12. ) Дійсна правдива Християнізація світу йде вперед дуже поволі, а людство схристиянізоване головно назверх, душа ж його потопає ще в темноті поганства. Культура матеріальна випереджує і вбиває культуру духову, чому звір навіть у християнізованій людині ще дуже сильний, і ввесь час виставляє свої роги.
Ось тому світ сучасний зайшов у такий і безвихідний кут, у який зайти може тільки справжній поганин… І головною причиною тому є непошанування Людини, як головного твору Божого, як істоти, створеної на Образ і Подобу Божу. І це непошанування Людини тягнеться довгі віки, і історія людства знає рабство, інквізиції, імперіалізм, жорстокі війни, колоніялізм, панщину, сегрегацію й т. ін…
Історія людства ще не мала доби, коли Людина повно була б визнана за Ікону Божу, за сина Божого!…
Коли я говорю про народ, я маю на увазі головно “простий” народ,— він найбільше не поважається, найтяжче душиться… Він рано був захоплений у рабство, у неволю, у панщину!… Він мільйонами нищиться на війні як гарматне м’ясо… його мільйонами винищували у РССР через примхи “культу особи”… А все ж це Християнство рішуче забороняє!
А де ж громовий голос про все це «Вселенської Церкви»?… Церква не виконала повно свого завдання перед Людиною!…
Українська Автокефалія
