В iм'я Отця, i Сина, i Святого Духа!
Так часто доводиться чути від людей: я молюся, я прагну до Бога, я прагну зустрічі з Ним, - а разом з цим Він ніби залишається мені далеким, не має у мене живого почуття Його близькості...
Сьогоднішнє Євангеліє не засуджує таке ставлення, але мало б розкрити наше серце до чогось іншого. У людини, у сотника була болісна потреба: його слуга помирав, лежав у хворобі. І він звернувся до Христа за допомогою. Христос йому відповів: Я до тебе прийду... І що ж відповів Йому сотник? - Ні! Не приходь! Я недостойний, щоб Ти зайшов під мій дах, - достатньо одного Твого слова, сказаного тут, щоб здоров'я та життя повернулися моєму слузі...
І Христос його поставив у приклад іншим людям: поставив у приклад цю дивну віру, яка йому дозволила сказати: не приходь, я цього не вартий, - досить мені Твого слова.
Як часто ми собі ставимо запитання: як жити? що робити? Якщо б тільки Господь, Спаситель Христос став переді мною, якби тільки Він мені сказав ось тепер: Чини так, роби інакше... - Я би вчинив, та Він мовчить... Чи правда це? Ні, неправда! Він залишив нам Своє слово у святому Євангелії, там сказано все, що потрібно, для того щоб наше життя стала іншим, щоб воно перемінилось, щоб все в ньому стало нове, щоб шляхи наші стали шляхами Божими. Але ми чекаємо іншого одкровення, особистого: це сказано всім, це сказано на всі часи, а я хочу особисте слово, яке вирішило б ось тепер, дивом, моє завдання... І цього слова ми не чуємо - тому що воно звучить на кожній сторінці Євангелія, але ми туди не звертаємося: Євангеліє я читав давно, Євангеліє я пізнав, було б мені нове слово, прийшов би Господь...
Як можна було б нам жити, чого тільки не навчитися, якщо б, як цей сотник, ми могли сказати: нового одкровення, безпосереднього впливу я недостойний; з мене досить слова Божого - животворного, яке розкриває нові шляхи... І тоді все було б. Тому навчимося, як Петро, коли він побачив чудовий улов риб, сказати: Господи! Вийди з мого човна! Я недостойний, щоб Ти був зі мною!.. - Або як сотник: Ні! Твого слова досить...
Навчитися цього послуху, цій вірі і цього смирення, і тоді все перед нами розкриється, і Бог стане для нас Живим і близьким і чудотворним. Амінь.
Антоній, Митрополит Сурожський
4 липня 1982 р.
