Існують так звані вічні питання. Чого люди хочуть від життя? Що стимулює людей діяти? Заради чого вони навчаються, працюють, будують кар'єру або, навпаки, їдуть на теплий пісок кудись до південного моря? Навіщо люди зав'язують та розривають знайомства, укладають шлюб або розлучаються, п'ють або бігають, звертаються до психологів або ковтають транквілізатори? Нам можуть відповісти: мовляв, я хочу заробити на новий автомобіль, або отримати місце топ-менеджера, або вибратись із депресії, або врешті зустріти жінку, з якою буду щасливий. Проте яка кінцева мета цього всього?

Навіщо нам всі ці автомобілі, високі посади, шлюби та розлучення? Напевне, ми не помилимося, якщо припустимо, що люди скажуть, що вони хочуть бути щасливими. Нічого нового в цьому нема. Французький мислитель XVII століття Блез Паскаль (1623 – 1662) сказав: «Всі люди прагнуть щастя – з цього правила нема виключень; способи у всіх різні, проте ціль одна... Щастя – спонукальний мотив будь-яких вчинків будь-якої людини, навіть тієї, яка збирається повіситись».

Молодим властиво страждати від незадоволених бажань. А літнім - від того, що їхні бажання здійснилися. Ті самі бажання, які у них були в молодості.
Якщо ти ще молодий, то друге з цих тверджень може здатися тобі дивним. Давай поговоримо про це детальніше.
Поки людина молода, вона переконана в тому, що її мрії і бажання - це щось, без чого вона не зможе бути щасливою.
Але ви знаєте, що сказав один мудрий чоловік? «Бійтеся мріяти: ваші мрії можуть здійснитися».
Дійсно, разом з даром свободи людині дана дивовижна здатність - домагатися бажаного. Людина може багато чого зробити зі своїм життям, з самим собою. І бажання, намір - це та сила, яка приводить в дію виконання певних сценаріїв нашого життя.
Наші бажання виконуються набагато частіше, ніж ми думаємо. Якщо нам здається, що наші бажання не виконуються, швидше за все, ми просто розглядаємо не весь набір наших бажань і не враховуємо якесь інше наше бажання, яке перешкоджає виконанню першого.

«У світі нема щастя», — писав Олександр Сергійович від особи свого ліричного героя. «Що таке щастя? Як птах, випустиш — і не спіймаєш!» — услід за класиком сумнівалася зірка радянської естради. Дійсно, яке примарне й хитке земне щастя! Важко перелічити все те, що необхідно людині, аби стати щасливою. Легше сказати, без чого щастя категорично неможливе. Особливо, якщо йдеться про жіноче щастя.
Вік оцінює щастя як досвідчений ювелір, зважує й уважно розглядає всі грані. Дитині, щоб забути про сльози, достатньо смачної карамельки. Щастя від цукерки лише в дитинстві може бути настільки реальним — недарма «Царство Небесне належить таким». Старому також необхідна суща дрібниця: дзвінок від дітей і рідних, елементарна зацікавленість його проблемами чи хворобами — і він уже спокійний, а спокій у старості рівнозначний щастю. Між дитинством і старістю пролягає довга дорога життя, час найбільш вимогливий і ненаситний до споживання земних задоволень. І тут щастя набуває статі — воно стає чоловічим або жіночим.