Декілька молодих менеджерів, що тиждень навчалися на курсах підвищення кваліфікації, бігли коридорами аеропорту. Це було ввечері у п'ятницю, усі хотіли летіти на вихідні додому.Чоловіки спізнювалися. Рейс літака відкладали вже кілька разів.Бігли коридорами летовища, стискаючи в долонях паспорти, квитки та ручки валіз.Зненацька двоє з них одночасно і ненавмисне зачепили кошик з яблуками, що стояв на лотку.Яблука розсипалися по підлозі.
Жила колись собі одна родина, спокійна і мирна. Мешкала у маленькому будиночку передмісті. Одного вечора вони сиділи за вече рею, коли раптом почули стукіт у двері. Батько пішов і відкрив їх. На порозі стояв старий чо ловік у понищеній одежі, обдертих штанях. Він мав кошик, у якому було повно овочів. Спитав домочадців, чи не хочуть купити трохи городини. Вони таки щось узяли, позаяк хотіли його збутися. З часом родина заприятелювала зі старень ким, який щотижня приносив їм овочі. Вони з'ясували, що цей бідний старий чоловік мав катаракту і майже не бачив. Проте він завжди тримався напрочуд люб'язно, отож уся родина чекала, коли він прийде, оскільки цінувала його товариство.
Якось старий, як звичайно, приніс тим людям овочі, а потому сказав: "Вчора я отримав вели кий подарунок! Біля свого будиночка знайшов кошик з одежею, яку хтось залишив для мене". Всі знали, що йому дуже потрібен був одяг тому сказали: "Це чудово!"
Незрячий старенький, однак, додав: "Але є щось іще ліпше: я знайшов сім'ю, яка справді по требувала цієї одежі!"
Один єврей,законник,бажаючи виправдати себе (бо євреї вважали "ближніми своїми" тільки євреїв, а решту людей зневажали), запитав Ісуса Христа: "А хто ж мій ближній?"
У час Пилипівки наші зусилля в Пості й Молитві повинні спрямовувати нашу увагу все більше на ті події, що будемо святкувати: прихід Сина Божого на землю, як Людини, щоб Своє Боже єство поєднати з нашим. Це подія — диво — це людським розумом не можна збагнути. Але його можна своїм серцем відчути, коли тільки наше серце не є надто обтяжене вигодами та й турботами цього земного життя. І це є ціль нашого життя на цьому світі: пізнати цю невимовну Божу любов, що виявилась у цьому дивному пришесті Сина Божого на світ, та й на неї відгукнутися своїми ж ділами любові та милосердя.
