Молитися Богу можна скрізь, тому що Бог перебуває всюди: і вдома, й у храмі, і на шляху. Християнин зобов'язаний молитися щоденно, вранці і ввечері, перед їжею і після неї, перед початком і після завершення будь-якої справи. Така молитва називається домашньою, чи приватною.

Перед молитвою ми повинні спершу примиритися з тими, кому ми заподіяли зло, і навіть з тими, хто ображається на нас, а потім уже з побожністю та увагою стати до молитви. Під час молитви свій розум ми повинні скерувати так, щоб ми ні про що побічне не думали, щоб серце наше жадало лише одного: як ліпше помолитися і вгодити Богу.

Якщо ми і наші близькі при доброму здоров'ї і гаразді, у нас є де жити, є у що вдягнутись, є що їсти, то ми повин¬ні славити Бога і дякувати Йому в наших молитвах. Такі молитви називаються хвалебними і подячними. Якщо з нами трапиться якесь нещастя, чи то хвороба, чи біда, чи нужда, ми повинні просити у Бога допомоги.

Бог любить своє творіння, любить кожного з нас. "І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками", - говорить Господь Вседержитель (Див.: 2 Кор. 6, 18). А тому ми так само, як до свого рідного батька чи рідної матері, можемо завжди, в будь-який час, звертатися до Бога - до на¬шого Отця Небесного. Звертанням же нашим до Бога є молитва.

Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі, “Царю небесний” “Святий Боже”, “Пресвята Тройце”, “Отче наш”, Господи, помилуй (12 разів), “Слава: і нині” (тричі), “Прийдіть, поклонімось...” (тричі)...

Моя молитва - лише шепіт
холодних, зранених думок.
Почуй мене, коли до смерті
залишиться мізерний крок;
Почуй мене серед мелодій
правдивих, чистих голосів;
Почуй мене, бо я - безодня
із суму, відчаю й гріхів.

Господи Ісусе Христе‚ Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.
Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш‚ Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші.
Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, зглянься і зціли немочі наші імені Твого ради.
Господи, помилуй (тричі).

Просимо молитов за недужу рабу Божу Ірину та за переслідувану за віру в Христа р. Б. Катерину.

Я говорив про те, що одна з проблем, перед якою ми всі стоїмо і яку повинні вирішити, це – куди спрямувати свою молитву. І я запропонував – на самих себе. Тільки, якщо молитва, яку ви хочете принести Богові, достатньо осмислена і значуща для вас самих, ви зможете стати з нею перед Господом. Якщо ви неуважні до слів, які вимовляєте, якщо ваше власне серце на них не відгукується або якщо ваше життя не скероване в тому ж напрямку, що й ваша молитва, вона не піднесеться до Бога. Тому, як я вже сказав, перше, що нам треба зробити – це вибрати молитву, яку ми зможемо вимовити всім серцем, всім розумом, всією своєю волею: молитву, яка не обов'язково повинна бути видатним твором літургійного мистецтва, але повинна бути правдивою і не слабшою від того, що ви хочете виразити.

У нашій минулій бесіді я говорив про те, як ми сприймаємо відсутність Бога – не об'єктивну Його відсутність, а те, як ми особисто цей стан переживаємо. І я сказав, що доки ми не усвідомили, що знаходимося поза Царством Божим, і, щоб нас впустили, нам треба стукати в двері, ми можемо довгі роки прожити в ілюзії, вважаючи, що вже там знаходимося, і ніколи не досягнути тих глибин, де Боже Царство розкривається у всій своїй красі, у всій своїй правді, у всій своїй славі. І ось, кажучи, що ми знаходимося “ззовні”, я не маю на увазі, що ми просто і радикально поза Царством, як могли б просто і радикально знаходитися вже в його межах. Я думаю, що тут швидше можна говорити про поступове просування з глибини в глибину або від висоти до висоти, так, що на кожному рівні ми вже володіємо якимсь багатством, якоюсь глибиною – і разом з тим продовжуємо сумувати і прагнути ще більшого багатства і більшої глибини.

Приступаючи до бесід для початківців про молитовний шлях, я хочу відразу зауважити, що не ставлю мету академічно пояснити або обгрунтувати, чому треба вчитися молитві; в цих бесідах я хочу вказати, що повинен знати і що може зробити той, хто хоче молитися. Оскільки сам я – початківець, то буду вважати, що ви також початківці, і ми спробуємо починати разом. Я не звертаюся до тих, які прагнуть до містичної молитви або до вищих рівнів досконалості, – “молитва сама вторує дорогу” до них (святитель Феофан Затворник).