Слова «вправлятися в молитві Ісусовій» дуже часто люди вживають, але це доводить, що вживають його і не знають, що таке молитва. Людина не вправлятися (можна адже йти і далі і сказати «тренуватися»!) повинна в молитві, а з найбільшим благоговінням перебувати перед Богом і зі свідомістю щонайповнішої негідності навіть виголошувати ім'я Боже, ввіряючи себе милості і поблажливості Бога, виголошувати з увагою і страхом слова молитви.

Пав я, підійми і дай хоч трохи потрудитися, щоб на Суді не бути посоромленим. Очисти мене благодаттю твоєю, Милосердний Отець; обмий скверну мою всеочищуючим іссопом Твоїм, і зціли язви мої, щоб подякував я за благодать Твою!..

О, Всемилостивий Господи! Я знаю, що велике щастя моє залежить від того, як любитиму я Тебе всією душею і всім серцем моїм і та щоб виконувала у всьому святу волю Твою. Керуй же Сам, о Боже мій, душею моєю і наповнюй серце моє: я хочу догоджати Тобі Одному, бо Ти Творець і Бог мій. Охорони мене від гордості і самолюбства; розум, скромність і доброчесність нехай прикрашають мене. Лінощі противні Тобі і породжують пороки, подай же мені охоту до праці і благослови труди мої. Оскільки ж закон Твій святий наказує людям жити в чесному подружжі, то приведи мене, Отче Святий, до цього освяченого Тобою стану, не для догоди бажанню моєму, а для виконання призначення Твого, бо Ти сам сказав: недобре чоловікові бути одному і сотворивши йому жінку на помічницю, благословив їх рости, множитися і населяти землю. Вислухай смиренну молитву мою, з глибини дівочого серця Тобі принесену, дай мені чоловіка чесного і побожного, щоб ми в любові з ним і згоді прославляли Тебе, милосердного Бога, Отця і Сина і Святого Духа нині і повсяк час, і на віки вічні. Амінь.

Господи Боже! Удостой, не щоб мене утішали, але я утішав.
Не щоб мене розуміли, але я інших розумів.
Не щоб мене любили, але я інших любив.
Бо хто дає - той отримує. Хто забуває себе - той знаходить.
Хто прощає - тому прощається. Хто вмирає - той прокидається до життя вічного. Амінь.

Якось вранці, кілька років тому, я зібрався в перукарню, тому що вдень мені треба було їхати в Лондон. Однак з першого ж листа, який я відкрив, я дізнався, що їхати туди не треба. Тоді я вирішив відкласти і стрижку. Але тут в моїй думці щось настирливо заговорило, майже зазвучало: "Йди до перукаря..." Не в силах це витримати, я пішов. У перукаря мого було багато незгод, і мені іноді вдавалося допомогти йому.

Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе‚ Боже наш, помилуй нас. Амінь.
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі, “Царю небесний” “Святий Боже”, “Пресвята Тройце”, “Отче наш”, Господи, помилуй (12 разів), “Слава: і нині” (тричі), “Прийдіть, поклонімось...” (тричі).
Псалом 22
Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме. На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене. Душу мою навернув, навів мене на стежки правди задля імені Свого.

Головною справою перших християн була молитва. Згідно зі вченням апостола Павла про безупинну молитву, християни намагалися по можливості частіше спрямовувати свій дух до Бога. Вони завжди молилися разом (св. Ігнатій, “Лист до Єфесян”; Тертуліан, “Апологія”), бо вважали: чим більша кількість людей просить у Бога благодіянь, то і більше надії на отримання їх по слову Спасителя (Мф. 18, 19-20). Тому св. Ігнатій постановляє св. Полікарпу, щоб збори відбувалися частіше, і радить робити перекличку вірних поіменно.

Шостий Вселенський Собор своїм 80-им правилом схвалив слідуюче: «Якщо хтось на протязі трьох тижнів не прийде до церкви, не маючи до цього ніякої перешкоди, то клирик нехай буде виключений з клиру, а мирянин нехай буде позбавлений церковного єднання». Отож яка сувора заповідь святої матері нашої Церкви. Це не голос одного якого-небудь учителя Церкви, це голос Вселенського Собору, і отож власне слово самої Церкви Божої.