Одним з основоположних догматів Православної Церкви є догмат іконошанування. Справді, коли ми заходимо у храм Божий, найперше, що падає нам у вічі – це є велика кількість ікон, на яких зображено Господа Ісуса Христа, Пречисту Діву Марію, святих угодників Божих… Сенс ікони полягає в тому, що вона полегшує нам справу спілкування з Богом. Набагато легше молитися тоді, коли перед очима є образ. І, відповідно, у практиці Церкви ми не лише молимось перед іконами, а ми їх шануємо, ми їх цілуємо, кадимо перед ними. Однак, в історії Церкви був такий період, коли виникла суперечка, щодо шанування ікон. Цей період називається часом іконоборства. Коли доходило до того, що ікони виносили з храмів, спалювали, зневажали їх. Цю страшну єресь Церква засудила.

Воскресіння Лазаря описано в Євангеліях від Луки та Івана (XI. 1-45). Ось момент самого воскресіння із Євангелія від Івана XI 39-44: "Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус звів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він голосно промовив: Лазарю! Ви­йди геть. І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив."

Покаяння - це відновлення Хрещення. Покаяння - це очищення совісти. Покаяння - це завіт з Богом про поправу життя. Покаяння - це примирення з Господом, звершення благих діл на противагу колишнім гріхам. Покаяння - це самоосудження; журба про себе, вільна від зовнішніх турбот. Покаяння - це донька надії та смерть відчаю.

Впавши у рів беззаконня, ми не можемо вибратися з нього без спасительної мотузки смиренномудрости.

Одна річ - сокрушена смиренномудрість каянника, інша - докори совісти того, хто ще впадає у гріх свій, ще інша - блаженне багатство смиренномудрости в досконалих - через діяння Боже. Знаком смирення є також досконале терпіння зневаги. - Колишня звичка часто тиранить тих, що плачуть за нею. І не дивуйся з цього. Чому і як трапляються падіння - незбагненне для людини; деколи це стається через недбальство душі, іноді -з допусту Божого, а інколи - через відвернення Боже. Хтось, утім, говорив мені, що з падінь, які стаються з допусту Божого, ми сподобляємося швидко підвестися, тому що Господь не дозволяє довго утримувати нас демонові журби.

Правило №1
Добре подумайте, чи варто Вам постити. Адже якщо для Вас піст є лише новою дієтичною пригодою, то для неї можна знайти і більш сприятливий час, наприклад, влітку, коли буде доступна більша кількість фруктів...

Правило №2
Вирішили постити? Пам'ятайте, що, згідно із церковною традицією, віруючі постять особливо строго перший тиждень Великого посту і Страсний тиждень, коли Церква літургійно згадує останні дні земного життя Христа.

Правило №3
Перш ніж розпочати піст, зважте всі «за» і «проти». Правила посту формувалися в монашому середовищі, на основі монашого способу життя. Тому, порадившись зі священиком, Ви можете обрати форму посту, яка б відповідала Вашій життєвій ситуації і стану здоров'я.

Оплачте наготу мою, улюбені брати мої. Прогнівив я Христа гріховним життям своїм. Він створи мене і дав мені свободу. Я ж злом віддячив Йому. Господь створив мене досконалим і вчинив знаряддям слави Своєї, щоб я служив Йому та святив ім'я Його. Даремно це, бо ж Він судитиме мене!
Невідступно благаю Тебе, Спасителю мій, огорни мене крильми Своїми та не відкривай оквернень моїх на великому Суді Твоєму, щоб я зміг прославити благість Твою.
Вчинки злі, які я вчинив перед Господом, відмежують мене від усіх святих. Тепер переслідує мене нещастя, якого я гідний. Якщо б я вершив подвиг разом з ними, тоді, як і вони був би і прославлений. Але був я розслабленим та й служив пристрастям, через те і не належу до лику переможців і наслідником став геєни.
Тебе ж, пробитого цвяхами на Хресті Переможця, невідступно благаю, Спасителю мій, відверни погляд Твій від безчестя мого, а стражданнями Твоїми вилікуй рани мої, щоб я зміг прославити благість Твою.
Св. Єфрем Сирін