Джулі була пригнічена. Здавалось, в її житті немає справедливості. Іноді вона просто хотіла згорнутись у куточку і сховатись там назавжди. Ніщо не може бути кращим , ніж почувати себе самотнім, відкинутим та нелюбом. Їй здавалось, що ніхто не переживав, чи жива вона, чи мертва.
Похід в універмаг, з його шумною музикою та яскравим світлом, змусив її відчувати себе ще гірше. Люди метушливо рухались не знаючи про її існування. Її серце боліло, так як вона зрозуміла, що є непомітною для оточуючих людей.
Все здавалося похмурим. Вона не мала з ким поговорити, кому довіритись і ніхто не проявляв інтерес вислухати її. А все тому, що люди були дуже зайняті своїм власним життям, щоб возитися з її проблемами. Джулі йшла в проході де був предмет, який вона шукала. Вона нічого не бачила крізь сльози на її очах. Який сенс жити в такому випадку? Хто б переживав, якби вона раптово зникла? Коли вона підійшла до пункту призначення, щоб купити заплановане, до неї підійшов чоловік і сказав найдобріші слова, які вона не чула протягом довгого періоду часу.

Наша ціль на землі - це перебування в Царстві Божому, тоді в нас ввійде добра стурбованість. Ця стурбованість рано чи пізно перенесе нашу душу в область духовну, де душа знайде в достатку кисень, оживе і високо злетить. Бог наділив людину розумом не для того, щоб вона думала, як знайти самий швидкий спосіб переміщення з однієї точки світу в іншу, а щоб вона перш за все думала про головне: як досягнути кінцевої цілі — прийти до Бога, досягнути істинної країни, раю. Як тільки в людині виникає добра стурбованість, вона починає слідкувати за тим, чого їй не вистачає, як це можна досягнути і отримує духовну користь.

В п’яту неділю Великого посту, присвячену преподобній Марії Єгипетській, перед тижнем, підготовчим до Страсних днів, Церква досягає повноти покаяння. До свого навернення до Господа Марія поведінкою своєю була сучасною, дуже сучасною – безсоромна жінка з наймолодших літ. Але, якщо раніше таке життя засуджувалось, тепер цією ганьбою хваляться, пропагують цю клоаку, цей злочинний гріх, як щось прекрасне, як щось ароматне. Все робиться в нашій країні, щоб перетворити дівчат на Марій Єгипетських без покаяння. З раннього дитинства починається злочинне розбещення. В школах влаштовують конкурси краси для третьокласниць, на кшталт нещодавнього вступу в піонери; про конкурси стриптизу серед п’ятнадцятилітніх оголошують по телебаченню і радіо, а залучення дітей до проституції стає звичним бізнесом. Під’їжджає до школи якийсь пройдисвіт на іномарці, підходить до восьмикласниць на перерві: «Дівчата, хто хоче заробляти після уроків? Чотири дні на тиждень». Він не боїться, що його затримає міліція, що отримає термін за статтею, яка існує: їхній час, їхня влада, їхня стихія. Чому ж мовчать батьки? Час їм влаштовувати самосуд, якщо не захищає держава.

Російська Федерація не лише окупувала та незаконно приєднала до себе Крим – останніми днями все частіше надходять повідомлення про концентрацію військ Росії біля українських кордонів, від Брянської області на півночі до Ростовської на півдні, а також у сепаратистських регіонах – у Криму та Придністров’ї.

Звернення Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета
до вірних Київського Патріархату
Брати і сестри!
В час, коли проти України кремлівськими імперськими силами ведеться неоголошена війна, наш патріотичний обов’язок підтримати Українську армію, наше звитяжне військо.
Тому благословляю архієреям, духовенству та мирянам Української Православної Церкви Київського Патріархату організувати збір коштів та іншої допомоги для Збройних Сил України.
З цією метою пропоную встановити у храмах спеціальні скриньки для пожертв на користь українського війська або провести збір коштів у інший спосіб. Зібрані кошти можна перерахувати на спеціальний рахунок Збройних Сил.

«Що зробили ви одному з менших цих, те Мені зробили…» Сучасних людей звинувачують у байдужості. Особливо молодь. Бог дав попрацювати кілька днів волонтером в Михайлівському. Тоді, коли здавалося, що все вже скінчилося, бійців, медиків, волонтерів треба було влаштувати на відпочинок, дати можливість прийняти душ, нагодувати, відправити додому. Дівчата в інфо-центрі, на кухні, на інших роботах по 10-12 годин на холоді «забезпечували тил»: здійснювали і приймали дзвінки, відповідали на питання, займалися організацією, іноді не маючи часу піти пообідати або просто попити чаю. Вони плакали над сюжетами про загиблих, які постійно транслювали по телевізору, не хотіли «світитися» на камери і на питання журналістів «Чому ви тут?» відповідали «А де ми мали бути? Ми не могли сидіти вдома, коли наших чоловіків вбивають». Не за гроші, не за славу, не за владу. Кращої нагороди не треба, ніж почути: «Дівчата, ви такі молодці, що мерзнете тут і допомагаєте» - від простих людей. «Ми недаремно за вас воюємо» - від самооборонців. Люди приносили з кухні каву, чай, гарячу їжу, воїни-афганці залишили шоколадку, хлопці з охорони попереджали занадто нервових відвідувачів «Не ображайте наших дівчат». Постійно телефонували і приходили люди з питанням: «Чим вам допомогти? Що привезти?» Не бізнесмени, не магнати, прості кияни. Постійно записувалися бажаючи прийняти до себе в дім потерпілих або просто втомлених людей. Запитували: «Я кілька днів тому дала свої контакти, чому ви нікого не прислали?» На «Дякуємо Вам» відповідали «Це ми вам дякуємо».

Ми, люди, живемо «тут і зараз». Кожна секунда нашого «тут і зараз», з усіма її радощами і бідами, є наслідком всіх, деяких або якоїсь із подій, що відбувалися від початку, коли Господь створив небо і землю. Кожна секунда нашого «тут і зараз» є причиною того, що станеться негайно або через рік, в іншому кінці Галактики або в сусідньому будинку. Ніщо не відбувається в світі випадково, і все з волі Божої, проте не кожна подія є кінцевою метою Провидіння. Для того щоб побачити місце події в задумі Творця, необхідно охопити уявним поглядом цей задум, осягнути його початок, закономірності, шляхи та цілі, і тоді кожна справа знайде своє місце і сенс.

З настанням Великого посту в багатьох храмах звершується Таїнство Соборування. Що означає це таїнство? В яких випадках потрібно його застосовувати і чи можна після його прийняття забути про немочі тіла? На ці і інші подібні запитання спробуємо дата вагомі відповіді.
Соборування, або інакше Єлеосвячення -це церковне таїнство. Встановлення самого таїнства своєю історією заглиблюється в давнину віків, аж до апостольського періоду. Святий апостол Яків у своєму посланні говорить: " Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвітерів Церкви і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого і підведе його Господь; і якщо він гріхи вчинив, простяться йому." (Як. 5. 14-15).

Одного вечора, спраглий олень шукав поживи у лісі. Він був радий побачити неподалік ставок. Він нахилився попити води. Дивлячись у прозору непорушну воду, він міг бачити своє відображення. Вигляд його привабливих та красивих рогів зробив його гордим та щасливим. Потім він помітив свої довгі, тонкі та худі ноги. «Прикро, ці ноги такі страшні і не відповідають моїм величним та привабливим рогам». Раптом він відчув наближення вовка.

Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за Мною (Мк. 8, 34). За Господом хрестоносцем не можна йти без хреста; і всі, котрі йдуть за Ним, неодмінно йдуть з хрестом. Що ж таке цей хрест? Всякого роду незручності, тяготи і скорботи, що налягають і ззовні, і зсередини, на шляху сумлінного виконання заповідей Господніх в житті по духу Його приписів та вимог. Такий хрест настільки поєднаний з християнином, що де християнин, там і цей хрест, а де нема цього хреста, там немає і християнина. Всебічна пільговість і життя в утіхах не личить істинному християнину. Його завдання - себе очистити і виправити. Він, як хворий, якому треба робити то припікання, то відрізання, а цьому як бути без болю? Він хоче вирватися з полону ворога сильного, - а цьому як бути без боротьби і ран? Він повинен йти наперекір всім навколишнім порядкам, а як це витримати без незручностей і сорому? Радуйся ж, відчуваючи на собі хрест, бо це знак, що ти йдеш за Господом, шляхом порятунку, в рай. Потерпи трохи. Ось-ось кінець і вінці!