Продовжуємо розповіді про ченців Києво-Печерського монастиря, які стали архіпастирями за межами землі Української. Києво-Печерська обитель завжди була осередком високого християнського подвижництва і школою підготовки ієрархів для всієї Руської Церкви.
Блаженна Ольга походила зі знатного роду: вона була правнучкою Гостомисла – славного мужа, який правив у Великому Новгороді, поки, за його ж порадою, не покликали від варягів на княжіння руське Рюрика з братами. Батьківщиною Ольги було село Вибутське, що знаходиться нині поблизу міста Пскова, який на той час ще не існував. Батьки блаженної Ольги зуміли прищепити дочці ті правила чесного і розумного життя, яких самі дотримувалися, не дивлячись на своє ідолопоклонство. Ольга відрізнялася цнотливістю і світлим розумом, як це буде видно далі.
Преподобний Іов народився у 1551 році в Галичині, на Покутті, що лежить між Карпатами та Дністром, біля міста Коломиї. Батьки його, побожні та христолюбиві люди, Іоан та Агафія на прізвище Залізо при святому хрещенні дали хлопчикові ім'я Іван, на честь пророка та Предтечі Господнього Іоана.
Для перегляду натисніть на вибране відео:
Хіба це не дивно, що 20-долларова банкнота здається такою великою сумою, коли жертвуєте її в церкві, але такою невеликою, коли ходите по крамницях? Хіба це не дивно, що 2 години в церкві здаються такими довгими, і такими короткими, коли ви дивитесь гарне кіно? Хіба це не дивно, що важко знайти слова для молитви, але це зовсім не проблема, коли ви розмовляєте з другом? Хіба це не дивно, що важко і нудно прочитати один розділ з Біблії, але так легко прочитати 100 сторінок популярного роману?
Питання про характер шуканої в екуменізмі єдності християн не є на перший погляд великою проблемою. Проте якщо з православної точки зору він і може бути описаний сповна однозначно, то ця очевидність ставиться - часом досить рішуче - під сумнів самим ходом історичного розвитку екуменізму. Православ'я не може мислити передбачувану екуменізмом єдність християн інакше як тільки на грунті чисто церковному, для якого всі інші, приходящі моменти дійсного і можливого християнського солідарітету є лише елементами зовнішніми, психологічними, такими, що не мають прямого і принципового відношення до справжньої єдності.
Святий апостол Варфоломій родом з Кани Галилейської, належав до числа 12-тьох апостолів Христових. Після Зішестя Святого Духа в день П’ятдесятниці йому і апостолові Филипові (пам’ять 14 листопада) випав жереб проповіді Євангелія в Сирії та Малій Азії. Благовістячи, вони то розходилися різними містами, то сходилися знову. Святого апостола Филипа супроводжувала сестра, діва Маріамна. Проходячи містами Сирії і Мізії, вони зазнали багато скорбот і напастей, їх побивали камінням і у’язнювали.
Господи Боже наш, Творче неба і землі, людіну, що створив, і дарувавший їй відання сокровенною премудрістю, щоб прославляти ім'я Твоє. Вишніх і долу Ти єси, Твоя є ніч і Твій є день, не втаїться перед Тобою навіть швидкоплинний рух думки. І нині благаю Тебе від всякого гріха збережи мене, що приступаю до роботи з хитромудрим творінням рук людських, проникаючим у всі кінці землі. Захисти очі мої і розум від всяких нечистих і блудних образів, від порожніх і непридатних слів.
Одного дня сліпа людина сиділа на сходинках однієї будівлі з капелюхом біля її ніг і табличкою “Я сліпий, будь ласка допоможіть”. Креативний пан проходив повз і зупинився. Він побачив інваліда, в якого було всього лише декілька монет в його капелюсі. Він кинув йому пару монет і без його дозволу написав нові слова на табличці. Він залишив її сліпій людині і пішов. Вдень він повернувся і побачив, що капелюх повний монет і грошей. Сліпий взнав його по кроках і запитав чи не він була та людина, що переписала табличку. Він також хотів взнати, що саме він написав.