У нашій минулій бесіді я говорив про те, як ми сприймаємо відсутність Бога – не об'єктивну Його відсутність, а те, як ми особисто цей стан переживаємо. І я сказав, що доки ми не усвідомили, що знаходимося поза Царством Божим, і, щоб нас впустили, нам треба стукати в двері, ми можемо довгі роки прожити в ілюзії, вважаючи, що вже там знаходимося, і ніколи не досягнути тих глибин, де Боже Царство розкривається у всій своїй красі, у всій своїй правді, у всій своїй славі. І ось, кажучи, що ми знаходимося “ззовні”, я не маю на увазі, що ми просто і радикально поза Царством, як могли б просто і радикально знаходитися вже в його межах. Я думаю, що тут швидше можна говорити про поступове просування з глибини в глибину або від висоти до висоти, так, що на кожному рівні ми вже володіємо якимсь багатством, якоюсь глибиною – і разом з тим продовжуємо сумувати і прагнути ще більшого багатства і більшої глибини.

Це у твоїх руках,
Ким і де бути;
З ким і коли,
І як – це наше життя,
Дане нам Богом.
Це наш вибір,
І яким ми його зробимо,
Чи правильний, чи помилковий -
У наших руках.

Пророк Самуїл був п’ятнадцятим і останнім суддею Ізраїльським, який жив за 1146 років до Різдва Христового. Він походив від коліна Левієвого, був сином Елкани з Рамафаїм-Цофиму, з гори Єфремової. Народився випроханий в Господа молитвами своєї матері Анни (тому й одержав ім’я Самуїл, що означає “виклопотаний”) і ще до народження був присвячений Богові. Коли хлопчикові виповнилося 3 роки, мати пішла з ним у Силом і за обітницею віддала його в скинію на опіку первосвященика Ілія, котрий у той самий час був і суддею над народом Ізраїльським. Пророк зростав у страху Божому, і вже в 12 років йому було одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященика Ілія за те, що він не приборкує своїх нечестивих синів.
Пам'ять св. пророка Самуїла 2 вересня.

Жила колись одна дівчинка на ім'я Цецилія її батьки дуже багато працювали. Це була гарна, щаслива сім'я. Лише одного бракувало, але це Цецилія завважила щойно у певний момент. Одного разу, коли Цецилія мала 9 років, вона вперше ночувала в домі своєї подруги Аделі. Коли прийшла пора на сон, мама Аделі відгорнула ковдру і кожну з них поцілувала надобраніч.
- Я люблю тебе, - сказала мама Аделі.
- І я тебе люблю, - прошепотіла дівчинка. Цецилія просто згубила рівновагу і не могла заснути. Ніхто ніколи не цілував її на добраніч, ані не казав, що любить її. Дівчинка цілу ніч не спала, розмислюючи про це. "А прецінь так повинно бути".

Приступаючи до бесід для початківців про молитовний шлях, я хочу відразу зауважити, що не ставлю мету академічно пояснити або обгрунтувати, чому треба вчитися молитві; в цих бесідах я хочу вказати, що повинен знати і що може зробити той, хто хоче молитися. Оскільки сам я – початківець, то буду вважати, що ви також початківці, і ми спробуємо починати разом. Я не звертаюся до тих, які прагнуть до містичної молитви або до вищих рівнів досконалості, – “молитва сама вторує дорогу” до них (святитель Феофан Затворник).

1
Вівторок
Мч. Андрiя Стратилата i з ним 2593 мученикiв (284–305). Свт. Питирима, єп. Великопермського (1456). Мчч. Тимофiя, Агапiя i Фекли (бл. 304).
Донської iкони Божої Матерi.
2 Кор., 187 зач., VІІІ, 16 – ІХ, 5. Мк., 12 зач., ІІІ, 13–19.

Господи Боже, Владико життя мого! Ти з ласки Своєї сказав: «Я не хочу смерті грішника, але щоб він навернувся і живим був». Я знаю, що ця хвороба, яку я зараз терплю ,- це кара за мої гріхи та беззаконня; знаю, що ділами своїми я заслужив найтяжчої кари; але Чоловіколюбче, чини зі мною не за злобою моєю, а за безмежним милосердям Твоїм. Не побажай смерті моєї, але дай мені сили, щоб я терпеливо переносив хворобу, як заслужене мною випробування, а після уздоровлення від неї, щоб я навернувся всім серцем, всією душею і всіма моїми почуттями до Тебе, Господа Бога, Творця мого і жив для виконання святих Твоїх заповідей, для спокою моїх рідних та для мого спасення. Амінь.

Помоліться, будь ласка, за здоров'я рабів Божих:
Ольгу, Лілії, Христини, Віталія, Ростислава, Валерію, Богдана, Максима, Юрія, Ангеліни.
Також підтримайте матеріально.

На іконі Пресвята Богородиця тримає Свого Божественного Сина на правій руці, а в лівій руці у Неї - квітка білої лілії. Ця квітка символічно знаменує нев'янучий колір дівства і непорочності Пречистої Діви, до Якої так і звертається Свята Церква: "Ти еси Корінь дівування і Нев'янучий Колір чистоти".
На честь цієї чудотворної ікони назване Львівське молодіжне православне братство.
День святкування ікони - 16 квітня (н. ст).

Пом’яни, Господи, Боже наш, у вірі й надії на життя вічне спочилого рабу Твою, сестру нашу Олександру як Милосердний і Чоловіколюбець, відпускаючи гріхи та згладжуючи неправди, полегши, даруй і прости всі її провини вільні й невільні, визволи її від вічної муки та вогню геєнського і дай їй вічні Твої блага, наготовані для тих, що люблять Тебе. Коли ж і згрішила вона, та не відступила від Тебе і безсумнівно в Отця, і Сина, і Святого Духа, Бога, Тебе, в Тройці славимого, вірувала і одиницю в Тройці і Тройцю в одиниці православно аж до останнього свого подиху визнавала, будь Милостивим до неї і віру в Тебе замість діл прийми і з святими Твоїми, як Щедрий, упокой. Нема бо людини, що жила б і не згрішила. Ти один тільки без усякого гріха, і правда Твоя – правда вічна, і Ти один Бог милости і щедрот і чоловіколюбства‚ і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові‚ нині, й повсякчас, і на віки віків. Амінь.

НЕДІЛЯ 12-ТА ПІСЛЯ П'ЯТДЕСЯТНИЦІ
Сьогоднiшнє євангельське читання торкається дуже важливого питання - про життя вiчне. Питання про вiчне життя поставив перед Iсусом Христом багатий юнак.
Юнак не мав нiякого сумнiву, вiн був переконаний, що вiчне життя iснує. Його турбувало iнше: як увiйти в вiчне життя?

Спочила в Христі дівчинка Глушак Мар'яна. Просимо згадати її в своїх святих молитвах.