Про тих людей,які люблять багатство,а бідним не допомагають, Ісус Христос розповів таку притчу. Був один багатій, він одягався у порфиру (верхній одяг з коштовної червоної тканини) і висон (тонкий білий одяг) і бенкетував щодня. Був також один убогий, на ім'я Лазар, який лежав біля брами багача, вкритий струпами. Він бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси приходили і лизали його струпи.

При вході в одне поселення Ісуса Христа зустріли десять прокажених людей. Дев'ять із них були юдеї, а один самарянин. Спільне горе об'єднало їх. Прокаженим заборонялося підходити до інших людей, тому що хвороба їхня була заразною. Тому, зупинившись віддалік, вони голосно кричали: "Ісусе Наставнику, помилуй нас".

Під час однієї бесіди Ісуса Христа апостол Петро підійшов до Нього і запитав: "Господи, скільки разів прощати брату моєму (тобто ближньому), який згрішить проти мене (тобто якщо він чимось скривдить мене)? Чи до семи разів?"

Святий Інокентій (світське ім`я — Іван) народився між 1680-1682 pp. Він походив зі старовинного українського шляхетського роду з Галичини, представники якого переселилися на Чернігівщину. Св. Інокентій рано осиротів, тому виховувався у родичів. Одним з них був перекладач Посольського, згодом Малоросіського Приказу у Москві Григорій Кульчицький, який був посланцем від московського уряду до короля Речі Посполитої Яна III Собєського, а 1672 р. їздив у Батурин до гетьмана Дем`яна Многогрішного. Дядьком св. Інокентія був Кульчицький — писар Василя Кочубея, за зв`язки з яким гетьман Іван Мазепа заслав його до Сибіру.
Пам'ять - 9 грудня і 22 лютого (знайдення мощей святого).

Одного разу,коли Ісус Христос молився і закінчив Свою молитву, один з учеників сказав Йому: "Господи! Навчи нас молитися, як Іоан навчив учеників своїх"...

Ісус Христос учив: "Глядіть,остерігайтесь користолюбства (тобто бережіться любові до багатства, пристрасті до збагачення), бо життя людини не залежить від багатства її маєтку".
А щоб люди краще зрозуміли це, Господь розповів притчу про нерозумного багача.

Перебуваючи з нагоди одного свята в Єрусалимському храмі, Спаситель після Своєї проповіді вийшов з храму і, проходячи по вулиці, побачив людину, сліпу від народження.
Юдеї думали, що будь-яке нещастя, яке трапляється з людиною, є покаранням за її гріхи. Якщо ж нещастя спіткало немовля, то вони вважали це покаранням за гріхи батьків.

"Брати і сестри" Господа, часто згадується в Євангелії. Це зовсім не означає, що вони були рідними братами і сестрами Господа в нашому теперішньому розумінні. За звичаєм східних народів того часу (як це й тепер ще зберігається в арабського народу, що живе в Палестині і Малій Азії) "братами" називаються не тільки рідні брати, але й двоюрідні, і троюрідні, і взагалі близькі родичі.

Вороги Христові – фарисеї – зібралися на раду,як би погубити Ісуса Христа. Але Спаситель, дізнавшись про це, пішов звідти. За Ним пішло багато людей, і Він, з милосердя Свого, зцілив усіх хворих.

Навчаючи народ, Ісус Христос прийшов у Вифанію. Це поселення розташоване неподалік від Єрусалима, за Елеонською горою. Тут прийняла Його у свій дім одна жінкана ім'я Марфа, у якої були брат Лазар і сестра Марія.

Святий Арсеній (світське ім`я — Олександр) народився близько 1697 року у м. Володимирі-Волинському, в сім`ї православного священика, котрий вів свій рід з української православної шляхти. У 1728 році закінчив повний курс навчання у Києво-Могилянській Академії. Під час навчання прийняв чернечий постриг у Богоявленському Братському монастирі, при якому була Академія. Останні курси слухав уже ієродияконом. Пізніше був висвячений на ієромонаха. У 1728-1729 pp. перебував у Києво-Печерській лаврі, з 1729 р. — у Свято-Троїцькому Іллінському монастирі у Чернігові, з 1730 р. — у Спасо-Преображенському монастирі (Новгород-Сіверський), звідки на прохання митрополита Тобольського і всього Сибіру Антонія (Стаховського) його було викликано до Тобольська на місце проповідника.
Пам'ять - 13 березня (нов. ст.).